Копия Случайная новость

Етнотолерантна (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



РЕКРЕАЦІЙНИЙ ЕКОТУР частина 12

C. Дмитрук, Екотур-інфо

(за матеріалами Круцевич Т.Ю., Безверхня Г.В.

«Рекреація у фізичній культурі різних груп населення», 2010)

12. Батькам про підготовку дітей до занять фізичною рекреацією, спортивно-оздоровчим туризмом

Туризм і екскурсії є дієвим засобом виховної, культурно-масової і оздоровчої роботи. Велику роль у її здійсненні відіграє зокрема сімейний туризм. Ефективність сімейного туризму значною мірою залежить від компетенції батьків у цьому питанні.

Починати підготовку до походів треба поступово з коротких прогулянок за місто (у ліс, у поле), маючи на меті конкретну ціль – послухати спів пташок, помилуватися яскравим килимом квітів у полі, зібрати рослини для гербарію, гриби, ягоди та ін.

Під час таких прогулянок діти повинні бути під наглядом. Бажано, щоб прогулянки здійснювались за будь-якої погоди.

Наступним етапом підготовки дітей є походи вихідного дня. У такі походи з ночівлею не треба брати дітей до 7 років, якщо вони спеціально не підготовлені.

Дітям у віці 7–10 років у походах вихідного дня треба надати можливість переносити вантаж у рюкзаку, починаючи з 1 кг і збільшуючи цю вагу до З кг у десятирічному віці. У 10 років дитина може подолати маршрут 5–6 км, розрахований на 2 год ходу.

Участь у поході вихідного дня з однією ночівлею в польових умовах дає право 10 – 13-літній дитині отримати значок "Юний турист". До цього часу діти повинні орієнтуватися по карті і компасу. Ці знання вони отримують у п'ятому класі на уроках, а в поході вихідного дня закріплюють їх.

Зимою бажано здійснювати прогулянки на лижах. Діти віком 12 – 13 років можуть брати участь у дводенних лижних переходах на відстань до 20 км. Лижний похід з дітьми цього віку можна здійснювати при температурі повітря не нижче –10 –12 °С. Перехід протягом одного дня не повинен перевищувати 12 км.

3 15 років діти можуть брати участь у багатоденних походах (зимою – тижневий похід на відстань до 80 км; літом – 12-денний похід – маршрут до 120 км). Щоденно вони можуть пройти 17 – 18 км, маючи вантаж до 8 кг (дівчата) і до 14 кг (хлопці).

Організація походу вихідного дня для дітей з ночівлею у польових умовах

Похід вихідного дня може бути дво- чи триденним. Необхідно завчасно вибрати маршрут походу. Розробляючи його, слід враховувати таке:

1. Складність маршруту повинна відповідати фізичній підготовленості дітей. Нетреба одразу включати до маршруту місцевості з крутими підйомами,значними водними перешкодами. Фізичні навантаження треба збільшувати відповідно до рівня вдосконалення фізичної підготовленості дітей.

2. Маршрут повинен пролягати місцями із красивим краєвидом. Це дуже важливо на початку занять туризмом. Тяжкий маршрут непривабливими місцями не сприятиме прагненню займатись надалі туризмом.

Батьки повинні знати, що маршрут, прокладений мальовничою місцевістю, можна використовувати як засіб зняття втоми у школярів після трудового тижня. Емоційне піднесення, яке викликає цікавий туристичний маршрут, є одним із природних засобів підвищення працездатності.

3. Маршрути походів повинні навчати і виховувати, тому розробляючи маршрут кожного походу, батьки повинні передбачати все, що сприятиме розширенню знань дітей, їхньому вихованню (розмаїття тваринного і рослинного світу, місця слави, життя і діяльності видатних людей). Крім того,діти повинні брати активну участь у бівуачних роботах – збирати дрова, розпалювати і підтримувати вогнище.

Іти в похід вихідного дня з ночівлею можна тільки у тому випадку, коли діти уже кілька разів побували на заміських прогулянках чи походах вихідного дня без ночівлі.

Готуючись до походу з ночівлею, діти повинні разом з батьками перевіряти групове і особисте спорядження.

Дітей треба навчити правильно складати рюкзак. Його треба розкласти спинкою до землі і пакувати речі, ставши колінами на клапан рюкзака. На спинку рюкзака кладуть м'які речі (спальний мішок, ковдру, одяг). На них ближче до дна – запаковані продукти (цукор, кашу в брикетах, супи, киселі тощо). Потім укладають палатку. Продукти можна також вкласти у казанки, які розміщують у рюкзаках у чохлах. У кишеню кладуть легкі речі або миску, ложку, кружку.

Укладений рюкзак має бути плоским, центр ваги повинен знаходитися близько до корпуса тіла, що має полегшити його транспортування. Не можна прив'язувати до рюкзака казанки, відра, черевики. Це порушує правильне балансування рюкзака, турист втрачає рівновагу, йому тяжко зберігати правильну поставу.

У похід вихідного дня треба взяти аптечку, де повинні бути: бинт стерильний, вата, йод, засоби від головного болю, препарати жарознижувальні, від шлункових та кишкових розладів, від опіків, сода.

Визначаючи режим фізичних навантажень у походах вихідного дня, необхідно керуватися певними нормами.

Так, російськими вченими доведено, що діти:

11–12 років за день можуть проходити до 12 км з вантажем до 3 кг;

13–14 років – до 15 км з вантажем до 4 кг (дівчата) і до 5 кг (хлопці);

15–16 років – до 20 км з вантажем до 5 кг (дівчата) і до 6 кг (хлопці);

17–18 років – до 24 км з вантажем до 6 кг (дівчата) і до 8 кг (юнаки).

У дводенних походах (походах вихідного дня з ночівлею) діти:

11–12 років можуть проходити до 20 км за два дні з вантажем до 3 кг (дівчатка і хлопчики);

13–14 років – до 24 км за 2 дні з вантажем до 6 кг (дівчата і хлопці);

15–16 років – до 30–35 кг за два дні з вантажем до 6 кг (дівчата) і до 10 кг (хлопці);

17–18 років – до 40 км за два дні з вантажем до 8 кг (дівчата) і до 12 кг (юнаки).

У триденних походах можуть брати участь діти з 13 років. Вони можуть проходити за три дні до 30 км з вантажем до 6 кг (дівчатка і хлопчики).

Старші діти 15–16 років можуть проходити за три дні до 50 км з вантажем 8 кг (дівчата) і до 12 кг (юнаки); 17–18 років можуть проходити за три дні до 60 км з вантажем до 10–14 кг (дівчата) і до 16 кг (юнаки).

Підготовка до багатоденного спортивно-оздоровчого туристського походу вимагає пильної уваги. Треба пам'ятати, що навіть одна неврахована деталь може зіпсувати похід або змусити припинити його.

Наприклад, залишивши плівку, що натягується на палатку, вдома у сподіванні на добру погоду, можна зіткнутися з великими труднощами.

Не запаковані у поліетилен сірники, що промокли, також спричиняють багато неприємностей. Через це готуючись до багатоденного походу треба обов'язково перевірити готовність палатки (її цілісність, гігієнічний стан, наявність усіх розтяжок), наявність плівки під палатку, прищепок, кострового обладнання та кухонного спорядження, чи не вийшли з ладу казанки, чи є і чи справна сокира.

Щоденно через 10 хв після виходу на маршрут роблять «підгоночний» привал. У цей час, якщо є необхідність, підтягують лямки рюкзака, перекладають його вміст, перевдягаються, перевзуваються тощо. Потім привали роблять через кожні 40 – 50 хв, а для дітей зі слабкою фізичною підготовленістю – через З0 хв. Тривалість привалу 10 хв.

Темп руху на маршруті визначається за найслабшими учасниками (зазвичай за дітьми). Швидкість руху дітей залежить від їхньої фізичної підготовленості і рельєфу місцевості. Так, діти з доброю фізичною підготовленістю роблять 100 – 110 кроків за 1 хв по рівній місцевості, 40–50 кроків за 1 хв на підйомах 25° – З0°; діти із середньою фізичною підготовленістю – відповідно 85–100 і З0 – 40 кроків за 1 хв.

На початку руху і після кожного 10-ти хвилинного привалу швидкість руху повинна бути уповільнена. Чим крутішим був початок шляху, тим швидкість менша. Тільки після години руху швидкість можна доводити до зазначеної.

Під час подолання значних підйомів необхідно робити короткочасний відпочинок без знімання рюкзаків ("хвилина"). За командою когось із батьків "хвилина" дитина повертається спиною до важкого підйому та оглядає околиці, що залишились внизу. Таке переключання уваги дає добрі результати. Відчуття втоми швидко зникає. Кількість "хвилин" залежить від рельєфу місцевості і фізичної підготовленості. Так, дітям 14–15 років з доброю фізичною підготовленістю можна давати два короткочасних відпочинки на підйомі, 16–18 років – один. На підйомах з крутизною З0 – 40° кількість таких зупинок буде відповідно 2 і 3.

Багаторічні спостереження засвідчують, що під час багатоденного походу через три дні для дітей із доброю і середньою фізичною підготовленістю варто надати денний відпочинок – днювання (днівки). У подальшому його роблять через кожних три дні.

Для днювання вибирають зручні місця та розбивають бівуак (табір). Для дітей 17–18 років з доброю фізичною підготовленістю достатньо напівднівки.

Треба мати на увазі, що найтяжчим для дітей буде перший день походу. Як показують багаторічні спостереження, у перший день ЧСС у дітей найвища й іноді 10-хвилинного привалу може бути замало для відновлення початкового рівня пульсу.

У перший день походу відбувається перебудова в організмі дітей, щоб забезпечити узгодження в роботі рухового апарату і вегетативних функцій.

Через це у перший день походу треба слідкувати за ритмічністю рухів і диханням (вдих і видих через визначену кількість кроків). Дихати потрібно носом.

Під час походу дітей треба вчити ходити. Пересіченою місцевістю треба йти злегка зігнувши коліна, не випрямляючи їх повністю у момент поштовху. Коли ступня відривається від землі і нога робить крок вперед, її м'язи треба максимально розслабити. На підйомах ногу треба ставити на всю ступню, дещо розвернувши носки. Це забезпечить краще зчеплення підошви взуття із ґрунтом. Бажано не наступати на каміння. Рухаючись по камінню у горах не треба поспішати переносити масу тіла на ту ногу, що стає на камінь, щоб запобігти падінню "живого" каменя.

На спусках ноги ставлять із п'яти, майже не згинаючи, тулуб відхиляють назад. На крутих схилах треба йти не поспішаючи і напівзігнувши ноги. Великої уваги потребує спуск трав'янистими схилами, де можуть бути западини, порослі травою. Спускатись такими схилами треба повільно.

Підніматися або спускатися невеликими схилами можна прямо, рухаючись з інтервалом 0,5 м. Якщо передбачається спуск крутим схилом (25 – 30°), треба рухатися зиг-загами, тримаючись ближче один до одного.

Спускаючись крутим схилом, треба користуватися альпенштоком, спираючись наконечником у схил. Замість альпенштока можна використати міцну дерев'яну палицю.