Копия Случайная новость

Рекреационная деятельность охватывает различные виды занятий (туризм, физкультура, спорт, художественная самодеятельность, техническое творчество, коллекционирование и т.п.) с неодинаковой степенью физических, интеллектуальных и эмоциональных нагрузок.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 33

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 33
Втрата спорядження. Холод. Укриття

Втрата чи вихід з ладу спорядження – найбільш поширені випадки, що трапляються в аварійних ситуаціях. Особливу небезпеку втрата спорядження становить взимку.
Підготовка до туристського походу в зимових умовах вимагає особливої ретельності і відповідальності. Конструкція наметів, одягу, спорядження має відповідати вимогам подвійного “запасу на холод” (якщо на маршруті передбачаються морози -10°С, необхідно готуватися до -20°С). Намети, паливо, продукти необхідно рівномірно розподілити між членами групи. Неприпустимо, щоб два - три намети або всі продукти знаходилися в одному рюкзаку: в разі його втрати вся група опиниться в критичному становищі.
Тривалість виживання в умовах холоду залежить від температури повітря, сили вітру, вологості, стану одягу і взуття на момент аварії, запасів палива, якості бівуачного спорядження, надійності укриття, кількості продуктів, морального і фізичного стану учасників походу.
Необхідно пам’ятати: в усіх випадках, пов’язаних з втратою орієнтування, погіршенням погоди, втратою спорядження, травмуванням учасника групи тощо першочерговим заходом для досягнення безпеки є спорудження укриття!
Найбільш придатними в аварійних ситуаціях у зимовий період є снігові укриття (рис. 22.). Укриття з поліетилену, тканини, дерева, а також намети мають внутрішню температуру, що не набагато відрізняється від зовнішньої, тому перебування в них доцільне лише при наявності значних запасів палива, продуктів і теплого спорядження. У правильно побудованому сніговому укритті лише за рахунок тепла, що виділяється тілом людини, температура піднімається до -5°С при зовнішній температурі -40°С, а за допомогою свічки температуру можна підняти до + 5°С.
Не слід будувати великі укриття для всієї групи. Краще побудувати кілька малих, що вимагає значно менших зусиль. Це технологічно простіше, вони значно тепліші і більш стійкі.
Небезпечно будувати укриття біля підніжжя крутих схилів, на снігових і скелястих карнизах і під ними.
Найбільші теплозберігаючі властивості мають снігові укриття закритого типу: печери, барлоги, іглу.
В гірській і гірсько-тайговій місцевості, де бувають великі снігові замети, слід віддати перевагу печерам. У тайзі, де сніговий покрив має середню щільність і практично позбавлений насту, викопують траншеї і барлоги.
У безлісних зонах (тундра, степ) та інших місцевостях, де сніг неглибокий, а на його поверхні утворюється міцний наст, із нього можна вирізати блоки для побудови блочних укриттів - стінок, хаток, іглу.

Рис. 22. Укриття від холоду:

а – снігова печера; б – заслін з поліетиленової плівки; в – укриття, складене із снігових блоків; г – ночівля під густою ялиною; д – іглу.
Найбільш універсальними сніговими укриттями є іглу (хатинка ескімосів) і снігова печера. Слід пам’ятати, що чим менший є внутрішній об’єм снігового укриття, тим воно тепліше.
Влітку при необхідності можна жити і без намету, будуючи найпростіші укриття від вітру та дощу. Окремі елементи основи (рами) зв’язують тонкими коріннями ялини, гілками верби, мотузкою зплетеною з трави і вкривають гілками з листям або травою. Укриття можуть бути у вигляді куреня або навісу (Рис. 23.). Для обігріву можна використовувати багаття типу нодья.

а                            б

Рис. 23. Літні укриття від негоди: а – навіс; б – курінь.

Втрата води. Спека і спрага
Найбільшу небезпеку для життя людини спека і спрага становлять у пустелях, напівпустелях і в степах.
Вплив високих температур на організм людини визначається їх сумарною дією (до 45-50°), інтенсивним сонячним ультрафіолетовим випромінюванням (до 70% тепла, що отримує людина); низькою вологістю повітря (2-20% удень, 20-60% уночі); високою температурою на поверхні ґрунту (він може нагріватись до 65-70°С). В пустелі людина отримує величезну кількість тепла – 300 ккал за годину і більше. В таких умовах можливий швидкий перегрів організму і, як наслідок, тепловий або сонячний удар.
Тепловіддача в організмі людини відбувається за рахунок розширення кровоносних судин і посиленого потовиділення. До 1 л поту за годину може випаруватися при наявності фізичного навантаження в умовах пустелі. Але в аварійній ситуації, при мінімальних запасах води, природний захисний механізм спрацьовує як ускладнюючий фактор: піт випаровуючись, виводить з організму також воду, відновлення втрат якої в даній обстановці практично неможливе. Наслідком є загальне обезводнення організму.
Початковим симптомом обезводнення є відчуття спраги, що виникає при втраті організмом 2% вологи коли цей показник досягає 10 % виникають порушення зору і слуху, утруднення мови. Слизові оболонки висихають, твердіють, на них з’являються тріщини. Шкіра втрачає еластичність, стає в’ялою. Порушується координація рухів, настає непритомність, марення. При температурі вище 30°С 15-процентне обезводнення може стати причиною загибелі.
Уже в перші хвилини після аварії в пустелі необхідно спорудити тіньове укриття. В разі втрати води необхідно вжити енергійних заходів для її пошуку, орієнтуючись за місцевими ознаками наявності води (рослинні індикатори і т. п.). Якщо пошуки виявились безрезультатними, невелику кількість води можна добути за допомогою конденсатора з поліетиленової плівки (рис. 24.).
Кожна хвилина в умовах високих температур позбавляє людський організм кількох грамів води. Використання сонцезахисного тента з легкої тканини світлого кольору знижує втрату вологи більш, як удвічі. При відчутті спраги слід якомога довше утримуватись від вживання води. Пити воду треба дрібними ковтками, ретельно ополіскуючи рот і горло. Під час пересування можна, набравши в рота води, довго її не ковтати – це допомагає подолати спрагу. Найкращим засобом втамування спраги є неміцний (одна чайна ложка на 1 л води) і несолодкий зелений чай.

Рис. 24. Сонячний конденсатор із поліетиленової плівки.

Виживання в пустелі можна визначити як оптимальне балансування між двома смертельними загрозами – загальним перегріванням і обезводненням.
Лінія маршруту в пустелі чи у степу не повинна відхилятись від населених пунктів більше як на 30-40 км.
Необхідну для подорожі воду треба брати з собою. Від випадково виявленого на маршруті джерела не слід дуже віддалятися. Пересуватись бажано лише в прохолодний час доби (вечір, ніч, ранок), орієнтуючись за зорями, сходом і заходом сонця. В ночі треба ретельно обстежувати навколишню місцевість (за рахунок сухості повітря і рівнинного рельєфу світло в пустелі і в степу можна помітити за десятки кілометрів).