Копия Случайная новость

Етнотолерантна (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 25

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 25
Перша медична допомога в туристському поході

Перша медична допомога – це невідкладні дії, спрямовані на врятування життя хворого чи потерпілого від травми на місці нещасного випадку, що передують наданню кваліфікованої медичної допомоги.
Мета першої медичної допомоги – полегшити біль і протікання процесів, пов’язаних із травмуванням, а при інших захворюваннях – запобігти їх подальшому розвитку. При цьому важливо своєчасно евакуювати потерпілого до лікарні. Якщо маршрут пролягає у важкодоступних місцях, віддалених від населених пунктів, і ситуація ускладнюється метеорологічними умовами, потерпілий протягом кількох годин і навіть діб може розраховувати виключно на допомогу товаришів і життєві сили власного організму. Бувають випадки, коли життя потерпілого цілком залежить від своєчасності і кваліфікованості першої медичної допомоги, що дозволяє також запобігти серйозних ускладнень і розвитку в організмі необоротних змін. Тому кожний учасник туристського походу повинен володіти методикою надання першої медичної допомоги собі і своїм товаришам, знати послідовність здійснення необхідних заходів незалежно від наявності чи відсутності у нього медичної освіти.
Завдання першої медичної допомоги в надзвичайних ситуаціях (травми, гострі захворювання тощо) полягає у здійсненні таких заходів :
    припинення дії травмуючих факторів, що містять у собі загрозу для здоров’я і життя людей;
    відновлення дихання і серцевої діяльності у потерпілого (первинні реанімаційні дії);
    зупинення кровотечі;
    перев’язка ран стерильними матеріалами;
    обезболювання;
    іммобілізація (фіксація) травмованих ділянок тіла за допомогою підручних засобів;
    надання тілу потерпілого найбільш зручного положення у відповідності з характером ушкодження;
    забезпечення по можливості швидкого і обережного транспортування потерпілого до лікувального закладу або виклик медичної допомоги на місце нещасного випадку.
При наданні першої медичної допомоги слід виходити перш за все з міркувань безпеки, доцільності тих чи інших заходів, виконувати всі необхідні маніпуляції швидко, обережно і впевнено, з дотриманням усіх належних вимог, зберігаючи при цьому спокій і рівновагу.
Приступаючи до надання першої медичної допомоги, необхідно оперативно і адекватно оцінити стан потерпілого і супутні зовнішні обставини, дотримуватись певної послідовності дій, по можливості врахувати і усунути загрозливі фактори чи скоригувати свої дії відповідно до їх впливу.
Перш за все необхідно точно якщо це дозволяє ситуація з’ясувати всі обставини, за яких стався нещасний випадок, з тим щоб встановити характер ушкодження (особливо в тому разі, коли потерпілий знепритомнів). Ці дані можуть стати відправною точкою в подальшому лікуванні і в підсумку врятувати життя потерпілому.
При огляді потерпілого оцінюють його загальний стан, характер і тяжкість тілесних ушкоджень, можливість і спосіб допомоги, необхідні для цього засоби, які можна знайти в похідних умовах.
У тяжких випадках (артеріальна кровотеча, непритомність, припинення дихання) до надання першої допомоги необхідно приступати негайно, пам’ятаючи при цьому, що надмірна поспішливість теж може завдати шкоди потерпілому.

Оцінка загального стану потерпілого, локалізації і характеру ушкодження
Перш за все необхідно переконатися, що у потерпілого зберігається дихання і йому ніщо не перешкоджає.
Ясність свідомості потерпілого неважко з’ясувати вже з перших його відповідей на задані запитання. Тривожними симптомами є сповільнена реакція, адинамія, втрата свідомості. Ознаками тяжкої травми і критичного стану потерпілого є раптова блідість, сірий колір шкіряного покриву, знижена (менше 15 за хвилину) або прискорена (більш 30 за хвилину), частота дихання, слабкий пульс або його повна відсутність (з частотою менше 40 і більше 120 ударів на хвилину). При травмуванні без втрати свідомості потерпілий здатен сам оцінити свій стан і тим самим сприяти ефективному лікуванню.
Необхідно ретельно оглянути голову, тулуб, кінцівки потерпілого, порівняти праву і ліву сторони. Так легше відшукати місце ушкодження і оцінити загрозу втрати травмованим крові, виявити переломи кісток та інші ушкодження. Важче діагностувати травми тазових кісток, хребта, грудної клітки, живота.
В разі необхідності слід викликати медичну допомогу і транспортувати потерпілого до лікарні (рис. 17.), якщо це дозволяють географічні, технічні та інші умови.
При наявності симптомів, що супроводжують тяжкі випадки травмування (втрата свідомості, ушкодження голови, хребта, живота, переломи великих кісток), і можливості викликати допомогу це треба зробити негайно.
Транспортувати потерпілого до лікувального закладу можна лише у двох випадках:
1.    за умови його задовільного загального стану і здатності самостійно пересуватися;
2.    в разі неможливості виклику допомоги до місця, де трапився нещасний випадок по телефону або через радіомережу.
При відсутності зв’язку у випадку тяжкого травмування учасника для того, щоб виграти час, доцільно розділити групу. Двох її членів відряджають до найближчого населеного пункту по допомогу, а інші (не менше п’яти - семи чоловік) транспортують потерпілого в напрямку дороги, (де можливий рух автотранспорту), або рівної відкритої ділянки, звідки може бути поміченим сигнал пілотом літака чи вертольота.

Рис. 17. Транспортування потерпілого:

а, б - на двох альпенштоках, протягнутих попід лямки рюкзака; в - на плечах;
г - на спині за допомогою порожнього рюкзака; д - на ношах униз по схилу.
Для транспортування потерпілого на значні відстані у польових умовах потрібно змайструвати ноші (рис. 18.).

Рис. 18. Ноші, виготовлені з використанням:

а - мотузки; б- верхнього одягу; г - спального мішка.
Головна вимога до саморобних нош – їх зручність і надійність. Недбало зроблені ноші можуть додатково травмувати потерпілого.
Лікареві необхідно детально викласти всі симптоми: зміни у свідомості, пульс, розмір зіниць. При накладанні джгута необхідно письмово фіксувати час із точністю до хвилин. До речі, загальним для всіх неписаним правилом є фіксування в польовому щоденнику будь-яких подій, що відбуваються під час туристського походу.