Копия Случайная новость

Рекреационная деятельность охватывает различные виды занятий (туризм, физкультура, спорт, художественная самодеятельность, техническое творчество, коллекционирование и т.п.) с неодинаковой степенью физических, интеллектуальных и эмоциональных нагрузок.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 23

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 23
Туристське кострове і кухонне спорядження. Багаття

Приготування їжі. Похідний посуд. У залежності від особливостей приготування їжі (на стаціонарній плиті, на портативній газових чи бензиновій плиті або примусі, таганку, на вогнищі) добирають посуд, який повинен мати відповідну місткість, бути транспортабельним, легким і зручним у користуванні.
Місткість посуду визначається з розрахунку 1 л рідини на кожного. При цьому найкраще використовувати алюмінієві або виготовлені з тонкої нержавіючої сталі казанки, каструлі з кришкою. Їх треба мати неменше трьох (для перших, других страв і напоїв). Оптимальні розмір і форма посуду повинні дозволяти поставити його один у другий. Для приготування їжі на вогнищі підходять каструлі з металічними дужками, щоб можна було їх підвісити. Для приготування їжі може бути використаний також посуд типу скороварки. Необхідно також мати сковороду, один-два ополоники, кухонну дошку, крючки для підвішування каструль над багаттям. Ще одна обов’язкова умова: посуд повинен легко піддаватись чищенню і миттю.
Для запобігання пошкодженню посуду при його транспортуванні слід подбати про брезентові чохли для нього.
Облаштування похідної кухні для приготування їжі в польових умовах багато в чому залежить від природних умов регіону і завдань туристської групи . Так, на Крайній Півночі і в напівпустелях Середньої Азії оптимальним є використання бензинових примусів і портативних газових плит, як і в спелеотуризмі і гірському туризмі, незалежно від району подорожі.
Традиційним у похідних умовах є приготування їжі на вогнищі. Для його розпалювання використовують сухі гілки живих дерев і сухі стовбури дерев, повалених вітром чи розщеплених блискавкою, а також сухостій. У лісовій і лісостеповій зонах у лісі і в річкових заплавах завжди можна назбирати достатню кількість сухих гілок для забезпечення потреб туристської групи.
Для розпалювання багаття використовують також сухі чагарники, гілки і дерева, винесені на берег під час повені. В гірських і напівпустельних районах як паливо може бути використаний сухий гній кізяк.
У негоду для розпалювання багаття використовують дрібні нижні гілки ялини, сосни, сухий луб, щепу з сухого дерева, сухий чагарник, мох тощо. З цією метою застосовують такий сухий спирт, свічки, обрізки плексигласу, спеціальні мисливські або туристські сірники.
Кожний учасник туристського походу повинен мати з собою індивідуальний недоторканний запас сірників або запальничку чи кресало з кременем (рис. 13). Сірники мають бути загорнуті у водонепроникну обгортку – поліетиленовий пакетик або пластмасовий балончик з-під фотоплівки.

а                            б

Рис. 13. Видобування вогню: а – за допомогою кременя і кресала; б – способом тертя.

При відсутності сірників, запальнички, кресала вогонь можна видобути тертям за допомогою палички з твердого дерева, пластини м’якого дерева і лука з вірьовочною тятивою. Обкрутивши тятиву навколо палички і розкручуючи її за допомогою лука, можна досить швидко видобути вогонь (рис. 13 б.). Існує також хімічний спосіб видобування вогню: при доданні до марганцевокислого калію краплині гліцерину розминанням суміші в паперовому пакетику можна викликати термічну реакцію, що супроводжується спалахом полум’я. Марганцевокислий калій і гліцерин обов’язково повинні бути в похідній аптечці. В сонячний день видобути вогонь можна за також за допомогою лінз окулярів, об’єктива фотоапарата і т.п.
Місце для багаття треба попередньо підготувати. З цією метою підрізають верхній шар дернини і загортають її в навітряний бік таким чином, щоб вона захищала вогнище від вітру. Дернину слід зрізати на більшій площі, ніж це необхідно для облаштування вогнища з тим щоб відкритий вогонь був відділений від трав’яного покриву смугою ґрунту шириною 25-30 см. Довкола багаття в радіусі 3-5 м прибирають усі предмети, що можуть зайнятися від вогню чи зіпсуватись постраждати від високої температури і попадання іскор. Багаття для приготування їжі має бути невеликим, щоб можна було легко регулювати інтенсивність полум’я, відсуваючи чи, навпаки, підкладаючи дрова, і забезпечити вільний доступ до посудини, в якій готується їжа. Висота вогнища має не перевищувати 25-30 см, а площа повинна дозволяти полум’ю охоплювати казанок, не підносячись над ним на велику висоту. Перекладина для підвішування посудини повинна мати таку довжину, щоб між краєм багаття і стойкою залишалося (приблизно 0,5 м), куди б можна було відсунути казанок з уже готовою їжею, щоб вона не підгорала, але залишалася теплою (рис. 14.).
Вирушаючи в дорогу, багаття необхідно залити водою, дернину розгорнути, накривши нею погашене вогнище. Це забезпечує швидке відновлення, трав’яного покриву, після чого на місці стоянки не залишається випалених латок.
При розпалюванні вогнища слід дотримуватися правил протипожежної безпеки. З метою запобігання пожежі місце для багаття облаштовуються з підвітряного боку, щоб іскри не могли дістатись до наметів, і на максимально можливій відстані від навколишніх дерев і кущів. Не можна розкладати багаття на торф’яному ґрунті, бо він може спалахнути навіть через кілька днів.


Рис. 14. Облаштування багаття.


Обираючи місце для багаття, необхідно враховувати особливості добової циркуляції повітря: (в гірській місцевості у вечірні годині вітер віє з гір у долину, а вранці - навпаки; бризова циркуляція повітря біля водойм обумовлює добову зміну напрямку вітру, при якій удень повітряні потоки спрямовуються від водойми на сушу, а вночі – з суші до водойми.
Необхідно також знати горючі властивості тих чи інших порід дерева. Так, ялина і модрина дають значний жар і багато іскор, а жаринки від вогнища “відлітають” іноді на відстань кількох метрів. Гілки хвойних дерев із глицею, а також луб дають снопи іскор і багато диму. Кедр і сосна горять рівним, яскравим полум’ям без іскор, але залишають стінки казанка густо, закопченими. Березові дрова дають величезний жар, але від них багато іскор. Вільшані і шелюгові дрова горять рівно, без диму і кіптяви.
Підтримувати багаття і доглядати за ним доручається спеціально призначеному черговому – костровому.
Розрізняють типи вогнищ у залежності від потреб їх призначення: для зігрівання і сушіння одягу; для приготування їжі; для ночівлі в зимових умовах; сигнальні вогнища і т. ін.
За способом укладання дров виділяють такі основні типи вогнища (рис. 15.):
Курінь – найпростіше багаття: гілки розташовуються по колу і в центрі спираються одна на одну верхівками у вигляді куреня. По мірі згоряння гілки підкладаються у вогнище в такий самий спосіб. “Курінь” дає високе яскраве жарке полум’я. Використовується переважно в цілях сигналізації і для зігрівання. Недоліком його є те, що “курінь” дуже швидко перегорає.
Двосхилий курінь – вогнище, в якому гілки розташовуються у двох площинах, спираючись одна на одну верхівками у вигляді двосхилого куреня. По мірі згорання гілки підкладаються в такий самий спосіб. Двосхилий “курінь” дає більш рівномірне полум’я і використовується для зігрівання і сушіння одягу.
Колодязь. У такому вогнищі гілки складаються у вигляді прямокутника (“колодязя”), при чому кожний наступний шар є перпендикулярним до попереднього. “Колодязь” можна складати суцільним шаром і лише каркасом. При горінні “колодязь” дає рівномірне жарке полум’я. Це найкращий з усіх видів багаття для приготування їжі.

Рис. 15. Види вогнища:

а - курінь; б - колодязь; в - зіркове; г - ямне (полінезійське); д - нодья; е - стінка.
Зірка – вогнище, в якому гілки розташовуються у вигляді променів зірки, що розходяться від центру. По мірі згорання гілки підсуваються до центру, що забезпечує економне витрачання палива і досить рівномірне полум’я. Такий вид багаття використовується переважно в місцях, де бракує палива, для зігрівання і приготування їжі.
Тайгове – один із найбільш економних видів багаття, в якому кілька гілок (або колода) складаються під кутом до іншої, товщої, верхівкою на неї. По мірі згорання гілки підсуваються уздовж колоди, що забезпечує рівномірне полум’я і поступове згорання гілок і колоди. Як і “зірка”, тайгове багаття використовується переважно в місцях, де не вистачає палива, для зігрівання і приготування їжі.
Нодья – складається із трьох колод. Відомі два варіанти нодьї: при першому на дві паралельні колоди кладуть третю; при другому кожну колоду кладуть, опираючи її на попередню у вигляді стінки. При цьому необхідно прилаштувати додаткові жердини-стойки. Цей вид багаття дає тривале рівномірне полум’я і використовується при облаштуванні ночівлі в зимових умовах.
Для полінезійського викопується яма глибиною не менше половини довжини дров, а частіше на її дві третини. Товщі гілки ставляться вертикально і не дуже щільно попід стінками ями для забезпечення доступу повітря. Вони створють зовнішній шар. Більш тонкі палаючі гілки кидають яму полум’ям донизу. Це забезпечує рівномірне і дуже жарке полум’я, а після перегорання в ямі довго тримається жар. Використовується полінезійський тип багаття переважно для приготування їжі і випалювання деревного вугілля.
Дров’яний примус – спеціальний тип вогнища для районів з дефіцитом природного палива. Виготовляється з сухого стовбура дерева, переважно хвойних порід (найкраще з сосни), завдовжки 35-50 см. Стовбур розколюється навпіл, серцевина видовбується, після чого обидві половини з’єднуються за допомогою міцного дроту. Для зручності його встановлення з боків до нього прикручуються три стойки, що виступають угорі і внизу на 3-5 см. В отвір на місці серцевини вертикально, полум’ям донизу, вкидають тонкі трісочки. Таке вогнище забезпечує протягом 2-3 год. стовп рівномірного жаркого полум’я. Цього цілком достатньо для приготування їжі і для того, щоб зігрітися.
В похідних умовах використовують, як правило, комбінації різних типів багаття. Так, для швидкого одержання полум’я необхідної висоти спочатку розкладають багаття типу “курінь” із невеличких, найбільш сухих гілок або тонко наколотих дров. Після його розгорання підкладанням дров його перетворюють, наприклад, на “колодязь”.
Для збереження вогню під час дощу доцільно закрити вогнище двома широкими шматками кори або влаштувати навіс (Рис. 16.).
Обов’язковою умовою безпечного і зручного розпалювання багаття є використання спеціальних кострових пристосувань, які захищають навколишнє природне середовище. Найпростішим з них є дюралюмінієві стойки-рогачики, телескопічні перекладини, дротяні S-подібні гачки для посуду, металевий тросик замість перекладини, стойка-триніг та ін. Обов’язковим атрибутом, необхідним для розпалювання вогнища, є спеціальні брезентові рукавиці.

Рис. 16. Закриття вогню від дощу

Приготуванні їжі на вогнищі вимагає дотримування відповідних правил безпеки. Так, відро чи казанок, що висить над полум’ям, можна пересувати і знімати тільки у брезентових рукавицях. Забороняється чергування біля багаття без одягу, здатного захистити тіло від опіків (оптимальним варіантом є брезентовий штормовий костюм). Не можна ставити, посуд з гарячими стравами на землю поруч з людьми, особливо в темну пору доби: це може стати причиною нещасного випадку з серйозними наслідками. Посуд із готовою їжею має висіти на стійці поруч з вогнищем або стояти біля нього на добре освітленому місці.