Копия Случайная новость

Рекреационная деятельность охватывает различные виды занятий (туризм, физкультура, спорт, художественная самодеятельность, техническое творчество, коллекционирование и т.п.) с неодинаковой степенью физических, интеллектуальных и эмоциональных нагрузок.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 19

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 19
Пересування по воді. Долання водних перешкод

При підготовці маршруту за картографічними матеріалами і в ході опитування місцевих жителів, здійснюється збирання необхідної інформації про всі мости, кладки, броди і їх придатність для переправи. Обираючи місце і спосіб переправи, слід брати до уваги ширину і глибину об’єкта, характер дна, швидкість течії, наявність місць, зручних для страховки.
Неширокі перешкоди (промоїни, рівчаки, канави, струмки) можна просто перескочити, в разі необхідності спираючись на альпеншток або жердину.

Переправа по каменях найчастіше практикується на невеликих гірських річках. При цьому важливо, щоб ці камені, які виступають з води, знаходились на відстані кроку чи невеликого стрибка один від одного і не були надто слизькими.
Гірські і невеликі рівнинні річки, лісові струмки іноді переходять через кладку, по стовбуру дерева, що перегородило річку, а також по колоді спеціально перекинутій з одного берега на другий. Підстраховують таку переправу поручнями, натягнутими з основної мотузки або довгою жердиною, яку міцно тримають на обох берегах річки.
Переходити річку в брід зручно в тих місцях, де вона ширша – тут, як правило, менша глибина і слабкіша течія. Зручне для переправи також русло, розгалужене на окремі рукави. Полегшує переправу дрібнокам’янисте або піщане дно. Гірські річки переходять, не роззуваючись.
Долаючи водну перешкоду через брід поодинці, самостраховку забезпечують довгою жердиною, на яку опираються і якою перевіряють глибину перед собою. На річках із швидкою течією переправу здійснюють “шеренгою”. Цей спосіб передбачає одночасний перехід кількох осіб, які просуваються обличчям до протилежного берега, обійнявшись за плечі (рис. 11.).
Для переправи над водою (навісна переправа, паралельно натягнені мотузки) необхідно мати спеціальне спорядження і володіти прийомами туристсько-альпіністської техніки і страховки (рис. 12.).
Болота, що утворилися в результаті підтоплення чи перезволоження низинних ділянок, переходять, переступаючи або перестрибуючи з купини на купину чи на ділянки твердого ґрунту, на яких ростуть поодинокі дерева і чагарники. Для самостраховки користуються альпенштоком або довгою жердиною.

Рис. 11. Способи переправи:
а – по колоді з поручнем; б – з жердиною; в – через брід за допомогою поручня; г – шеренгою.
Болота, що утворилися у результаті заростання стоячих водойм, являють собою серйозну небезпеку. Під вкритим дерном хитким поверхневим шаром – сплавиною – знаходиться вода або мул. Такі болота слід обминати. Їх можна розпізнати за гойданням сплавини під ногами. Переходити таке болото можна лише в крайньому випадку м’якими плавними, кроками шириною з довгою жердиною в руках. Загрузнувши в трясовині, жердину слід покласти на сплавину і, спираючись на неї, спробувати вибратись на безпечне місце або ж чекати на допомогу товаришів.

Рис. 12. Навісна переправа:

а - схема натягування навісної переправи; б - закріплення мотузки для її легкого зняття на протилежному березі.
Особливої уваги вимагає дотримання правил безпеки на водних об’єктів. Ще до початку подорожі необхідно засвоїти техніку безпеки поведінки на воді, правила, яких слід дотримуватися при купанні, відпрацьовувати способи порятунку потопаючих.
Для участі у водних походах необхідно вміти плавати, користуватися плавучими засобами, рятувальним обладнанням.
Всі плавучі засоби (човни, байдарки) знаходяться розпорядженні керівника експедиції, або спеціально призначеного відповідального, без дозволу яких користуватись човнами забороняється (виключаючи випадки, коли необхідне надання термінової допомоги).
Плавучі засоби повинні бути обладнані всім необхідним. Безпечність користування ними значною мірою залежить і від надійності лав (банок) для гребців, перед якими повинні бути міцні упори для ніг. Забороняється використовуватись для сидіння дошки, покладені на борти.
Необхідною умовою безпеки є правильне розміщення на човні людей і вантажу, а також маневрування. Сідати в човен і сходити на берег дозволяється тільки поодинці. Забороняється стрибати в човен (чи з човна), ставати ногами на борт. Правильне завантаження досягається, при врахуванні загальної маси екіпажу, рівномірним розподілом вантажу по всій довжині човна та його надійним закріпленням. Класти вантаж на лави і борти човна забороняється. Перекладати вантаж і пересаджуватися з місця на місце дозволяється лише біля берега чи після повного пришвартування.
На кожному човні призначається старший, виконання команд якого обов’язкове для всіх. Під час маневрування рекомендується для виконання одних і тих самих дій використовувати однакові команди. Всі роботи на воді виконуються сидячи. При цьому не допускаються різкі рухи.
Не можна користуватися веслом для відштовхування човна від берега і при пересуванні по мілководдю. Всі рятувальні засоби повинні зберігатися в доступному місці і (не бути прив’язаними).
Забороняється виходити в плавання під час сильної зливи, при швидкості вітру понад 5 м/сек., а також хвилюванні, що перевищує 3 бали. Якщо ж непогода застала групу під час подорожі, треба негайно плисти до берега, утримуючи човен проти хвиль.
У разі аварії на воді необхідно дотримуватись таких правил:
1) швидко звільнитись від важких предметів і одягу;
2) не відпливати від човна, а, тримаючись за нього, намагатись наблизитись до берега;
3) якщо з берега має надійти допомога, не поспішати плисти до берега, а берегти сили, намагаючись утриматись на плаву.
В разі тривалої стоянки човни витягують на берег і міцно закріплюють. На їх борти навішують м’які кранці, щоб запобігти ушкодженню внаслідок тертя об борт іншого судна в ході його причалювання до пристані.
Керування човнами і плавання на судноплавних ділянках річок вимагає певних знань з навігації. Перше і обов’язкове для всіх правило – будь-яке гребне судно (човен, шлюпка) не має права перерізати курс самохідного судна. При паралельному курсі човен не повинен підходити близько до самохідного судна і заважати його рухові. В цьому разі необхідно відреагувати на подані сигнали і залишити фарватер. При зустрічному курсі судна розходяться, як правило, лівими бортами.
При проведенні на водних об’єктах гідрометричних робіт із застосуванням тросів необхідний додатковий інструктаж з техніки безпеки. В цьому випадку для переміщення човна вздовж троса використовують спеціальні пристрої (петлі, гаки, карабіни), що дозволяє в разі необхідності швидко звільнити човен від троса. Забороняється підпливати на човні до троса за течією, якщо її швидкість перевищує 0,3 м/сек.
Необхідно дотримуватись відповідних правил поведінки на воді:
    в незнайомому місці не стрибати у воду з берега, з круч, мостів, причалів, і особливо вниз головою: у воді можуть знаходитись небезпечні предмети;
    не купатись у місцях із забрудненою водою (нижче скидів стічних вод, водопою худоби тощо);
    не переоцінювати свої сили і не ризикувати без необхідності;
    не ставити перед собою завдань, що перевершують ваші можливості;
    не запливати на глибокі місця при наявності швидкої течії;
    не влаштовувати ігри на воді, особливо з тими, хто плаває гірше за вас;
    ні в якому разі не плавати поблизу гідротехнічних споруд і на судноплавних ділянках водойм;
    при перших ознаках втоми вийти на берег;
    не купатись поодинці;
    підпливаючи до мілини не слід поспішати опускати ноги на дно: це можна робити тільки тоді, коли ви впевнені, що вже дісталися мілкого місця;
    ті, хто не вміє плавати, повинні купатися тільки там, де добре відомий рельєф дна, заходячи у воду не глибше пояса;
    не відпливати від берега більше як на 70 - 100 м;
    потрапивши у скрутне становище, не втрачати самовладання, не впадати в паніку;
    при сильній течії слід плисти за течією навскіс, поступово наближаючись до берега;
    заплутавшись у водоростях, не слід робити різких рухів, звільняючись від них спокійно і поступово;
    не заходити у воду після вживання спиртного, навіть якщо це лише кухоль пива;
    не купатись відразу після їжі: це можна робити не раніше як через 1,5 год.;
    не заходити у воду, якщо ви спітніли або змерзли;
    не залишатись у воді, якщо вам стало холодно. Людям не досить загартованим не рекомендується купатися при температурі води нижче 18° С. Тривалість перебування у воді залежить також від температури повітря і сили вітру: в похмуру вітряну погоду не слід довго перебувати у воді. Після виходу з води треба добре обтертися рушником, розігрітись за допомогою гімнастичних вправ або бігу.

Пересування транспортними засобами
При переїздах під час маршруту необхідно турбуватися про забезпечення і безаварійної роботи транспортних засобів і абсолютної безпеки для людей. Усі машини повинні бути в повному порядку. До керування ними допускаються особи, що мають необхідну кваліфікацію і досвід.
В разі найму транспортних засобів в автогосподарствах необхідно пересвідчитись у їх технічній справності в присутності відповідального представника даного підприємства.
Відповідальність за безаварійність роботи автомашини і виконання правил дорожнього руху покладається на водія автомашини.
Кожна автомашина повинна бути забезпечена протипожежними засобами. В розпорядженні водія мають бути сокира, лопата, відро. Ремонтний інструмент перевіряється перед кожним виїздом на маршрут. Виїзд на маршрут, в польових умовах, повинен забезпечуватись збільшеним запасом пального і мастила, а в засушливих районах – також запасом води для заправляння радіатора. В пустельних, гірських і заболочених районах доцільно використовувати автомашини з двома ведучими мостами.
Люди у транспорті повинні бути розміщені з максимальною зручністю. Під час руху автомашини забороняється сидіти на бортах, стояти в кузові, сідати в машину і зіскакувати на ходу, залишати не піднятими борти.
При переправленні автомашин на паромі, при роз’їзді на вузьких гірських дорогах, у дощову погоду чи в ожеледь на крутих схилах у машині може залишатись тільки водій.
При низькій температурі перевезення людей у відкритих автомашинах може призвести до переохолодження і замерзання, тому час від часу необхідно робити зупинки, щоб люди могли зігрітися.
Всі транспортні засоби повинні бути укомплектовані пристосуваннями для надійного закріплення вантажу, бочками з пальним і мастилом, водою, а також ящиками для інструментів, дрібного інвентарю, спорядження, харчових продуктів тощо. Вантаж у кузові повинен бути розміщений рівномірно. Не допускається перевантаження автоматами.
У важких подорожах, особливо у віддалених районах, іноді доводиться користуватись гужовим транспортом – перевезення вантажів на конях, ослах, верблюдах, оленях та ін. На коня не слід навантажувати більше 80 кг, на осла чи оленя – більше 40 кг. Верблюд здатен везти до 250 кг вантажу.
Використання тварин для перевезення людей і транспортування вантажів дозволяється при наявності ветеринарного свідоцтва. За допомогою необхідно пересвідчитись у тому, що тварина витривала і не полохлива.
Нав’ючують тварин погоничі або люди, що мають досвід у цій справі. Для в’юків найкраще підходять мішки. Вантаж для в’юка розподіляється таким чином, щоб обидві частини були однакові за вагою, об’ємом і, бажано, формою. При переході через відкриту місцевість габарити в’юка можуть бути довільними, не заважаючи при цьому пересуванню тварини. На лісових стежках, а також у горах необхідне більш компактне пакування вантажу. На складних ділянках маршруту треба передбачити можливість швидкого звільнення тварин від вантажу.
Пересуваючись гужовим транспортом, не слід допускати перевантаження возів. Вози будь-якого типу повинні мати гальмівні пристрої. Рухаючись незнайомими, особливо гірськими, дорогами, по бездоріжжю, в негоду, переправляючись через брід або ненадійний місток, при роз’їзді з зустрічним автотранспортом необхідно вдаватись до запобіжних заходів – зсаджувати людей, перевіряти переправи, містки тощо.
Забороняється проводити в’ючних тварин у зв’язці вузькими гірськими стежками, через ненадійні містки, болота, річкові переправи.