Копия Случайная новость

Рекреационная деятельность охватывает различные виды занятий (туризм, физкультура, спорт, художественная самодеятельность, техническое творчество, коллекционирование и т.п.) с неодинаковой степенью физических, интеллектуальных и эмоциональных нагрузок.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 14

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 14
ТУРИСТСЬКІ МАРШРУТИ

Будь-яка туристська подорож здійснюється за певним маршрутом. Маршрут виступає як невід’ємна складова туризму і найпоширеніша його форма.
Туристські маршрути дуже різноманітні за регіонами подорожі, природним середовищем, способом пересування і визначаються інтересами та особистими уподобаннями учасників походу. Одних більше влаштовує переміщення між пунктами маршруту автобусом, поїздом, літаком, теплоходом з ночівлею в комфортабельному готелі – інші віддають перевагу пішохідним походам у горах річковим подорожам на човнах з відпочинком на природі в похідних наметах. Будь-яка подорож має привабливі сторони. При цьому важливо, щоб кожний турист обрав собі маршрут до душі. Адже навіть найцікавіший маршрут може не сподобатись туристам, які сподівалися зовсім на іншу за змістом подорож. Наприклад, літній людині, яка мріє про спокійний відпочинок, не підходить багатоденний гірський похід. Так само групі студентів, яким до вподоби ночівля на природі і пісні біля багаття, не варто пропонувати екскурсійну подорож на автобусі з проживанням у готелі.
Класифікація туристських маршрутів. Не існує абсолютно однакових туристських маршрутів: кожен з них має свої особливості, хоча навіть між абсолютно різними маршрутами є багато спільного.
Для зручності обліку, планування і практичного використання всі маршрути можна умовно об’єднати в кілька груп на основі певних ознак за змістом охопленням території, сезонністю, способом пересування, тривалістю, складністю і т. ін.
За особливостями побудови траси туристські маршрути можна поділити на лінійні, кільцеві, радіальні.
Лінійні маршрути починаються в одному, а закінчуються в іншому географічному пункті. Вони проходять щонайменше через два, а то й три - чотири і більше населених пунктів, або туристських господарств.
Основною умовою організації лінійного маршруту є доступність для туристів початкового пункту чи головної турбази і можливість безперешкодного від’їзду з його кінцевого пункту. Переходи через гірські перевали, сплав по річці на човнах є здебільшого лінійними маршрутами.
Кільцеві маршрути, так само як і лінійні, можуть проходити через кілька пунктів або турбаз, але початковою і кінцевою точкою подорожі є той самий пункт. Перевагою таких маршрутів є те, що вони обслуговуються одним туристським господарством чи турфірмою. Самодіяльним групам це полегшує зворотний шлях після завершення подорожі.
Радіальні маршрути розраховані на виїзд або вихід туристів на екскурсії і в походи різної тривалості поблизу турбази чи населеного пункту, що є основним місцем їх перебування. Типовим зразком радіального маршруту є туристські маршрути екскурсійного характеру для ознайомлення з історико-культурними пам’яткам великих міст. У зимовий період на таку форму роботи переходять гірські турбази у зв’язку з підвищеною небезпекою сходу лавин. Наявність канатних підйомників і пологі снігові схили створюють хороші умови для гірськолижного спорту і активного відпочинку.
Лінійні і кільцеві маршрути часто плануються в поєднанні з радіальними, що дає можливість відвідати найбільш цікаві об’єкти неподалік від основної нитки маршруту.
За охопленням території маршрути поділяються на місцеві, дальні (міжрегіональні), зарубіжні (виїзні).
Місцеві маршрути, як правило, не передбачають далеких переїздів від місця проживання. До них відносяться походи вихідного дня з насиченою екскурсійною програмою або відпочинком на природі. Шкільні краєзнавчі походи з метою вивчення рідного краю також здебільшого мають місцевий характер.
Дальні маршрути мають значну довжину і більшу тривалість. Під час таких маршрутів туристи мають можливість ознайомитися з різними регіонами країни, що входять до різних географічних зон і відрізняються природними умовами, історичними, культурними і побутовими особливостями.
Закордонні маршрути пролягають за межами держави. За спрямованістю туристських потоків розрізняють виїзний (закордонний) і в’їзний (іноземний) туризм.
Класифікація маршрутів за змістом. При розробці і організації будь-якого туристського маршруту, поруч з такими обов’язковими вимогами, як рекреативність та інформативність повинні враховуватися й інші цілі, що визначаються особливостями конкретного маршруту, його загальною метою і тематичною спрямованістю. Цей аспект є ще одним критерієм для відповідної класифікації туристських маршрутів.
Пізнавальні маршрути спрямовані на ознайомлення з певною територією, її природою, історичними та культурними особливостями.
Навчальні маршрути – шкільні походи і студентські експедиції з метою практичного засвоєння навчального матеріалу (з географії, біології, історії та інших дисциплін), а також тренувальні маршрути з елементами орієнтування на місцевості та оволодіння прийомами долання перешкод;
Спортивні маршрути мають своєю основною метою виконання спортивних нормативів і розраховані на категорійні походи.
Розважальні маршрути базуються на розважально-ігровій або змагально-ігровій програмі відпочинку.
Мета туристського маршруту визначає змістовий аспект походу і вимагає його відповідної часової організації.
За способом пересування. Всі туристські маршрути за способом пересування можна поділити на дві великі групи: пасивні і активні.
Маршрути, на яких пересування між пунктами здійснюється за допомогою різних видів транспорту (автобуса, поїзда, літака, теплохода) без відчутного фізичного навантаження для туристів, мають пасивний характер. До цієї групи відноситься більшість екскурсійних маршрутів.
До активних маршрутів відносяться пішохідні, лижні, водні(на човнах, плотах) велосипедні та ін.
На практиці способи пересування на маршруті часто використовуються в різних комбінаціях, доповнюючи один одного. Їх вибір диктується метою подорожі, природними умовами території, її заселеністю, станом і густотою дорожної мережі, тривалістю переїздів, наявністю тих чи інших видів транспорту тощо.
За сезонністю. Туристські маршрути можуть бути як цілорічними (що постійно діють протягом року), так і сезонними (літніми, зимовими та ін.). Сезонність маршруту визначається природними умовами території, по якій він пролягає, станом матеріальної бази, способами пересування, наявністю шляхів сполучення і транспортних засобів. Зрозуміло, що, наприклад, лижні чи водні маршрути мають чітко виражений сезонний характер.
Взимку, коли активні походи стають неможливими, гірські турбази переходять на обслуговування любителів гірськолижного спорту, а в міжсезоння організовують автобусні маршрути з насиченою екскурсійною програмою.
За тривалістю. Тривалість туристських маршрутів значною мірою обумовлюється наявністю у подорожуючих вільного часу. Більшість подорожей здійснюється під час відпусток, канікул, у святкові і вихідні дні. Відповідно до цього маршрути можна поділити на одноденні, короткострокові (3-5 днів) і багатоденні (більше 6 днів). Крім того, встановлення тривалості подорожі вимагає врахування ще цілого ряду факторів, і перш за все мети і змісту маршруту, кількості пунктів зупинок, способу пересування, виду транспорту, географії району подорожі, та сезонності маршруту.
Тривалість туристських маршрутів, орієнтованих на переважне перебування на природі, прогулянки, активний відпочинок у поєднанні з екскурсіями і походами, досягає 10 – 20 днів.
Від встановлення оптимальної тривалості маршруту і часу перебування туристів у кожному з його пунктів залежить його успішне функціонування, популярність маршруту серед туристів.
За складністю. За мірою фізичного навантаження при подоланні маршрутів їх можна поділити на загальнодоступні, нескладні і категорійні.
До загальнодоступних відносяться всі маршрути експедиційного характеру з використанням транспортних засобів. Їх здатні подолати туристи будь-якого віку і фізичної підготовки.
Нескладними (некатегорійними) вважаються маршрути, що передбачають активні способи пересування і розраховані на фізично здорових туристів без спеціальної туристської підготовки і з мінімумом спеціального спорядження. До таких маршрутів відноситься більшість пішохідних, гірських, лижних, водних і велосипедних походів, що організовуються турбазами.
До категорійних маршрутів слід віднести такі, подолання яких вимагає певного туристського досвіду, відповідної технічної підготовки, міцного здоров’я. Крім того, необхідно мати спеціальне спорядження.
Більшість таких маршрутів має спортивний характер. Вони організовуються і проводяться самодіяльними туристськими секціями, клубами та іншими організаціями з метою виконання спортивних нормативів.
Відповідно до спортивної класифікації виділяють шість категорій складності маршрутів – I, II, III, IV, V, VI (табл. 1):
Табл. 1. Поділ маршрутів за категоріями складності
Види походів    Категорія
I    II    III    IV    V    VI
Тривалість у днях
(не менше)    6    8    10    13    16    20
Довжина в км
(не менше)    Пішохідні    130    160    190    220    250    -
Гірські    100    120    140    150    160    160
Лижні    130    160    200    250    300    300
Водні    150    175    200    225    250    250
Велосипедні    250    400    600    800    1000    -
При визначенні категорії складності маршруту беруться до уваги наявність і складність природних перешкод, кількість ночівель у польових умовах, віддаленість і заселеність території, погодні умови тощо. Крім того існує ряд обмежень щодо віку і туристського досвіту учасників походу, чисельності груп та ін.
За інтенсивністю використання. За цією ознакою можна виділити маршрути постійно діючі, тимчасові і маршрути одноразового проходження.
До постійно діючих відносяться цілорічні або сезонні маршрути, прокладені в популярних туристських регіонах, що функціонують без істотних змін протягом багатьох років. Такі маршрути, як правило, добре обладнані, вони інтенсивно використовуються туристськими організаціями.
Маршрути тимчасового використання розробляються і використовуються з метою організації виїзних туристських таборів, зльотів, тренінгів, семінарів у певному регіоні протягом одного сезону, місяця, тижня.
На одноразове проходження розраховані маршрути, що розробляються групами самодіяльних туристів у пристосуванні до конкретної траси і певного часового відрізку. Такі маршрути можуть бути організовані також суб’єктами туристського обслуговування при наявності відповідного замовлення.
Організація і режим руху на пішохідному маршруті передбачають не лише порядок шикування групи в залежності від характеру місцевості, часу доби, погоди чи в умовах подолання природних перешкод, а й темп пересування, час виходу групи.
Перед виходом на маршрут керівник ставить перед групою завдання, визначає форму одягу, складає перелік необхідного спорядження і обладнання. Вихід групи призначається на ранкові години. Це дозволяє більш продуктивно використати першу половину дня і вивільняє в післяобідню пору час для обробки зібраних матеріалів чи для продовження спостережень. Якщо при проведенні тривалих досліджень виникає потреба в цілодобовій присутності спостерігача, необхідно організувати тимчасовий табір.
Проходження маршруту передбачає ряд заборон і застережень:
- забороняється рухатись під час грози, зливи, сильного вітру, в нічну пору, в густому тумані, а також відразу після зливи стрімкими схилами, камінням, осипами, днищами ярів. Небезпечні ділянки треба долати тільки при наявності страхування;
- перебування у спеку на сонці припустиме лише з покритою головою і в сонцезахисних окулярах;
- забороняється проходження маршруту і проведення розвідки місцевості поодинці. Мінімальний склад групи в туристському поході на рівнині – дві особи, а в гірських умовах – чотири;
- під час пересування лісом не можна користуватися відкритим вогнем, кидати на землю палаючі сірники, недопалки. При здійсненні досліджень чи проведенні екскурсій у заповідниках та на інших природоохоронних територіях необхідно суворо дотримуватися встановлених правил поведінки, з якими слід ознайомитися заздалегідь.