Копия Случайная новость

Етнотолерантна (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 9

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 9
Структурна і динамічна характеристика туристської групи та ефективність її діяльності

Туристська група характеризується дворівневою структурною підпорядкованістю: з одного боку, вона має власну структуру, елементи якої перебувають у певних взаємовідносинах і складають цілісність; з іншого – вона сама є елементом ще більшої структури, ще складнішого соціального організму: наприклад, установи, підприємства, фірми, району, області, держави. Поруч з цим туристська група завжди поєднує в собі ознаки і характеристики формальної і неформальної структур. До основних структурних характеристик, що мають важливе значення для управління туристською групою, належать: міра диференціації (величина групи, кількість підгруп), міра інтеграції, згуртованість, а також тип організації, управління і контролю за груповою діяльністю. Основні динамічні характеристики малих груп включають способи досягнення групових цілей, які визначаються системою групових цінностей і норм поведінки, а також стиль лідерства, що створює певну “групову атмосферу”.
Як структуроване утворення туристська група має свої характерні ознаки.
Автономність. Туристська група має бути обмеженою в соціальному просторі, тобто, функціонуючи в межах великої соціальної структури, вона повинна мати певну самостійність, більшу порівняно з оточуючим середовищем згуртованість. У широкому розумінні групову згуртованість можна визначити, як взаємозв’язок членів групи за допомогою прямих і зворотних комунікацій.
Інтегрованість – здатність групи зберігати свою структуру і функції. Цей показник визначається злагодженістю і погодженістю дій членів групи як складових єдиної структури для створення і підтримання її цілісності в межах оточуючого соціального і природного середовища.
Як уже зазначалось, на відміну від суто формальних об’єднань, організованій туристській групі за її динамічними структурними характеристиками властива наявність формальних і неформальних ознак з переважанням останніх. Аматорські туристські групи є виключно неформальними утвореннями, організація яких на маршруті містить елементи організації формальних груп (структура керівництва, розподіл обов’язків тощо). Тому організовані та аматорські туристські групи характеризуються більш складними внутрішніми соціальними процесами, ніж інші формальні і неформальні соціальні утворення.
У кожній новій туристській групі поступово встановлюються міжособові стосунки, відбувається розподіл ролей. Структура групи може ускладнюватись по вертикалі і горизонталі, в її межах можуть виникати мікрогрупи. Члени групи пристосовуються до внутрішніх і зовнішніх обставин, намагаються наслідувати визнаних лідерів. У групі складаються елементи її власної моралі (рис. 1.).
У період формування структури туристської групи її членів можна поділити на кілька категорій. Переважну більшість групи складають люди, які за своїми особистісними якостями відповідають нормам, цінностям і уявленням, що домінують у цьому соціальному об’єднанні. Цей контингент можна визначити як норму. Для того, щоб бути прийнятим групою і зберегти своє становище в ній, необхідно дотримуватись цих норм.
Група, щоб забезпечити дотримання цих норм, може в свою чергу застосовувати досить жорсткі санкції до їх порушників, яким загрожує відчуження. У процесі функціонування групи до неї вливаються нові члени, які сприймаються або не сприймаються іншими. Особи, яким група за багатьма параметрами віддає перевагу – це контингент лідерів, з якого за певних умов обирається лідер групи.

Рис. 1. Структура стосунків у неформальних групах


У групі є й такі, кого, не віддаючи їм лідерства, поважають і визначають їх право на самостійні дії. Як правило, їх поведінка частково відхиляється від норм і цінностей, прийнятих у даній групі, і відзначається індивідуальними особливостями, – це так звані “самотні вовки”, або “гібралтарські скелі”.
І, нарешті, існує категорія таких, кого в групі зневажають, над ким насміхаються, хто не зовсім сприймається її членами і тому опиняється в частковій ізоляції, хоча при цьому й не нехтується групою повністю – це так звані “білі ворони”, або “козли відпущення”. В туристській лексиці для них є й інші прізвиська – “васі”, або “жори”, за іменами персонажів відомих туристських пісень і бувальщин. Присутність цієї категорії людей не менш важлива для групи, ніж наявність у ній справжнього досвідченого лідера. Їх виключне психологічно-стабілізуюче значення полягає в тому, що вони замикають на собі всі відчутні емоційні виплески, від радості до гніву. Відомі випадки, коли досвідчені керівники висококатегорійних туристських походів за попередньою домовленістю, пояснивши суть обставин і відведену їм роль, спеціально призначали “вась” чи “жор” із числа учасників походу для того, щоб забезпечити психологічну стабільність групи на особливо важких ділянках маршруту.
Наявність рольової структури групи багато в чому визначає ефективність її діяльності, яка обумовлюється ще й такими факторами, як чисельність групи, її склад, внутрішні норми поведінки, згуртованість, рівень конфліктності, статус і функціональні обов’язки її членів.
Чисельність. Одним із факторів, що впливають на ефективність діяльності туристської групи, є її чисельність. Чим більша група, тим вища ефективність її діяльності, але тільки до якоїсь точки. Після досягнення певного критичного значення чисельність групи вже не впливає на ефективність її діяльності, а згодом навіть перетворюється на гальмівний фактор.
У кожному конкретному випадку чисельність групи визначається видом туризму, характером і складністю маршруту, метою походу, змістом його завдань і складом учасників. У ході численних соціально-психологічних досліджень експериментально встановлено, що критична чисельність групи для більшості видів спільної діяльності становить 5-9 осіб. Це стосується як формальних, так і неформальних груп.
Із збільшенням чисельності групи спілкування між її членами ускладнюється, і досягти згоди в питаннях, пов’язаних із діяльністю групи і виконанням певних завдань, стає важче. Збільшення чисельності групи посилює також тенденцію до виникнення цілей, не співвідносних між собою. Це призводить до неоднакової дольової участі її членів у спільній діяльності і поділу групи на підгрупи, що неминуче ускладнює контроль і управління колективом.
Склад групи добирається за критеріями схожості чи співпадіння поглядів, підходів окремих людей до розв’язання різного роду проблем. При винесенні на розгляд групи якихось питань враховується наявність різних позицій з метою прийняття оптимального рішення.
При комплектуванні туристської групи слід передбачати присутність у ній людей, у певних межах різних за віком, життєвим і туристським досвідом, поглядами, але ці відмінності не повинні трансформуватись у конфліктні фактори. Слід зазначити, що групи, укомплектовані з людей, дуже схожих між собою, в кінцевому результаті виявляються психологічно нестабільними і конфліктними.
Групові норми. Норми поведінки, стосунків, дисципліни та самодисципліни, прийняті в туристській групі, значною мірою впливають на поведінку окремих її членів і групи в цілому. Групові норми поведінки є основою підтримання життєздатності специфічного соціально-психологічного середовища, яке являє собою група під час подолання маршруту. Ці норми покликані орієнтувати членів туристської групи на поведінку, стосунки, реакції і дії, яких чекають від них інші учасники даної групи, інших туристських груп, інші люди (місцеве населення, представники органів влади та ін.). Групові норми регламентують також відносини туристської групи з природним середовищем. Докладніше цей аспект розглядатиметься в розділі “Охорона природи в туристському поході”.
Згуртованість. Згуртованою вважається така туристська група, члени якої відчувають сильне психологічне тяжіння один до одного. У таких групах, як правило, менше проблем у спілкуванні, а ті, що іноді виникають, здебільшого бувають незначними і швидко вичерпуються. У них менше непорозумінь, напруженості, ворожості, недовіри.
Групова одностайність – це підпорядкування окремим учасником туристського походу свого сприйняття явищ і подій нормам і підходам, виробленим даною групою. Атмосфера групової одностайності передбачає дотримання кожним учасником загальної лінії при вирішенні того чи іншого питання.
Конфліктність. Певні відмінності в поглядах членів туристської групи, як правило, сприяють підвищенню ефективності її діяльності. Але разом з тим вони підвищують імовірність конфлікту, що може негативно позначитись на ефективності діяльності групи. У згуртованих групах звичайно бувають дискусії, а не суперечки.
Рольовий розподіл між членами групи. Критичним фактором, що визначає ефективність роботи групи, є поведінка кожного її члена. Умовою ефективного функціонування групи є така поведінка кожного, яка сприяла б досягненню поставленої мети. Розподіл цільових ролей повинен забезпечувати виконання всіх завдань, що стоять перед групою, а підтримуючих – передбачає поведінку, що сприяє активізації діяльності групи.
Керівник туристського походу повинен не скидати з рахунку фактор взаємодії формальних і неформальних структур у групі. Виникнення неформальних утворень слід розглядати як явище цілком природне і навіть бажане. Розуміння механізму і ролі взаємодії формальних і неформальних структур у групі є запорукою успішного керівництва і вдалого здійснення туристського походу чи подорожі.
Формальні і неформальні групи в туристському поході. Як уже зазначалося, формальна структура групи базується на нормах, встановлених поза її участю. Неформальна ж структура утворюється правилами, які часто не мають ніякого документального оформлення і чіткого формулювання. Характер неформальних зв’язків і стосунків свідчить про те, що вони можуть виникнути (і, як правило, виникають) стихійно, поза сферою впливу керівника або навіть як побічний результат його помилкових дій. Разом з тим у формуванні таких груп можна визначити певні закономірності.
На практиці кожна людина (особистість, індивід) діє як член певної групи, ототожнюючи себе з нею. Його поведінка зумовлюється вимогами тієї конкретної групи, до якої він належить. Рольова різноспрямованість особистості визначається її членством у конкретних малих групах. Засуджуючи або схвалюючи поведінку чи позицію свого члена, група суттєво впливає на місце такої особи в колективі і навіть на перспективи її діяльності і можливість перебування в ньому.
Важливе значення для діяльності неформальної групи має певне, властиве тільки цій групі, психологічне мікросередовище, що виникає на основі різноманітних соціально-психологічних зв’язків і контактів. Мікросередовище є з’єднувальною ланкою між особистістю і групою. Діючи в певному малому соціальному об’єднанні, людина включається тим самим у діяльність усієї групи. Водночас завдяки наявності мікросередовища вона усвідомлює свою належність до певної групи, а через зв’язок з нею – власні інтереси, потреби і обов’язки.
Для утворення неформальних туристських груп особливо сприятливим є трудове середовище. Формальна структура закладу, організації, підприємства чи фірми, їх цілі зумовлюють той факт, що одні й ті самі люди збираються разом щодня протягом багатьох років. Природним результатом цієї соціальної взаємодії є спонтанне виникнення неформальних груп.
Неформальних структур може бути стільки, скільки є підстав для спілкування. До останніх належать родинні зв’язки, територіальна близькість, навчальні чи виробничі інтереси і т. ін. Неформальні групи можуть бути замкненими або відкритими для інших членів колективу, активними чи пасивними, стихійними, стійкими чи нестійкими, впливовими чи маловпливовими в колективі. Основними мотивами вступу до неформальної групи є почуття належності до певної спільності, тісні особисті стосунки, симпатії, відчуття захищеності і фактор взаємодопомоги в колективі.
Належність. Найпершою причиною вступу до неформальної групи є задоволення потреби у відчутті належності колективу – однієї з найсильніших емоційних потреб людини. Незважаючи на те, що потреба в належності до того чи іншого об’єднання людей є загальновизнаною і цілком зрозумілою, більшість формальних утворень свідомо позбавляють людей можливості встановлювати і підтримувати незалежні соціальні контакти і стосунки.
Взаємодопомога. Учасники туристського походу завжди повинні мати можливість звернутись до керівника за допомогою, порадою чи просто для того, щоб обговорити свої проблеми. Якщо такі стосунки не складаються, то керівникові слід розібратися в тому, що він робить не так. Як правило, більшість учасників організованого туристського походу вважає за краще звернутися по допомогу до когось із членів групи, а не до керівника. Така допомога корисна обом: той, хто її надає, викликає до себе повагу і піднімає свій престиж, а той, хто звертається по допомогу, одержує необхідну підтримку. Крім того, це також є однією з причин виникнення неформальних утворень у групі.
Захищеність. Усвідомлена потреба в захисті є не останньою причиною вступу людей до певної групи. Члени неформальних груп захищають один одного від небезпеки, від впливу різного роду небажаних факторів. Функція захисту набуває особливого значення тоді, коли необхідно відстоювати групові інтереси (виробничі і побутові), а також при виникненні конфліктних ситуацій.
Тісні стосунки, симпатії. Люди часто приєднуються до неформальних груп просто для того, щоб бути ближче до тих, кому вони симпатизують, хто їм подобається, хто відповідає рівню їх розуміння таких достоїнств, як незалежність, компетентність, і користується їх повагою. Для підтримання неформального змісту стосунків у формальних структурах (наприклад організованому туристському поході) важливо, щоб неформальні групи взаємодіяли між собою на основі позитивного зв’язку, координації, кореляції та інтеграції.
Координація означає адекватність реакцій одних людей на поведінку інших при спілкуванні в умовах групи.
Кореляція – стосунки, що виникають між різними людьми через випадкові обставини, зустрічні взаємодії, сукупність причин.
Інтеграція – поведінка в групі, яка базується на розумінні спільних завдань в умовах спільної діяльності, на відповідальному ставленні до справи. Це свого роду сума всіх елементів зв’язку між людьми в межах їх соціально-психологічної взаємодії, що є якісно новим явищем, яке формує цілісну поведінку особистості і всієї групи в умовах її автономного функціонування.
Неформальні групи є невід’ємною частиною формальних. Наприклад, у туристському поході в польових умовах виникає неформальна група зі своїми нормами поведінки (похідною етикою), що існує паралельно з формальною організацією – турфірмою, з її формальними лідерами (керівником туристського походу і його заступниками) та офіційними нормами поведінки.
Неформальна групова організація і норми поведінки в ній часто мають суттєвий вплив на формальну. Наприклад, погляди, установки, норми поведінки, структура, що існують у неформальній групі, можуть значною мірою впливати на поведінку членів формальної організації, і цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Неформальна група може відповідати складовій формальної, але найчастіше вони не збігаються. І так буває тоді, коли немає відповідності між нормами і цілями формальної організації та індивідуальними потребами її членів. Саме для задоволення цих потреб і виникає неформальна група. Існування неформальної організації, що не збігається з формальною, може призвести до небажаних наслідків, до конфліктних ситуацій, які порушують нормальне функціонування колективу.
Навіть при оптимальній одностайності учасників цілком можливе утворення невеликих груп за спільними інтересами, захопленнями, особистими симпатіями. Такі об’єднання і складають структуру туристської групи. Вони можуть мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Уміння розібратись у змісті цих спільностей необхідне керівникові для того, щоб володіти ситуацією в групі і уникнути в разі конфлікту “вибухових” ситуацій.
Мікрогрупи позитивної орієнтації характеризуються прагненням їх учасників краще “вписатися” в колектив. Вони сприяють підтриманню позитивного клімату, згуртованості групи. Керівник повинен докласти максимум зусиль для встановлення добрих стосунків з їх лідерами, щоб через них впливати на групу в цілому.
Однак деякі учасники на словах підтримують спільні цілі, а на ділі переслідують особисті інтереси. Їх дії, як правило, мають егоїстичний характер і часто стають причиною серйозних суперечностей. Це виражається в намаганні знайти собі спільників, у створенні мікрогруп негативної орієнтації. Все це неминуче призводить до роз’єднання групи, до виникнення конфліктних ситуацій.
Становище і статус керівника в групі визначаються його готовністю і вмінням співробітничати з мікрогрупами. Найбільш стійкі вони у того керівника, який бажаний у кожній із них.
Знання соціальної і психологічної структури туристської групи, володіння методами впливу на психологічне мікросередовище групи та його регулювання мають важливе значення для успішного здійснення туристського походу.