Копия Случайная новость

Етнотолерантна (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 6

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 6
Організація і методи туристсько-краєзнавчих спостережень на маршруті

Під час проходження маршруту основна увага звертається на підтвердження правильності руху, позиціювання і безпеки; подаються відомості про спостереження природних компонентів і явищ оточуючого середовища. Але туристів цікавить не тільки сам факт проходження маршруту а й великий спектр краєзнавчої інформації про населення, господарство, історію, культуру; про характерні риси, особливості і унікальність території.
Тому, при підготовці до подорожі, необхідно визначити головну мету і завдання, з яких достатньо ясно повинні бути визначений об’єм майбутньої роботи на маршруті. Однак цю роботу не завжди можна провести без попереднього визначення ступеня вивченості території. Для цього необхідно взяти на облік та проаналізувати всі доступні літературні, картографічні, фото- і відео матеріали. Мобілізація матеріалів надає уявлення про ступінь вивченості території. Треба зауважити, що пошуки джерел інформації здійснюються і підчас здійснення подорожі.
На основі цих робіт розробляється програма спостережень, їх об’єм і практична спрямованість. Програмою спостережень повинно бути передбачено такі види робіт:
    ознайомлення з усім краєзнавчим матеріалом по території подорожі;
    визначення, які саме об’єкти компоненти і явища будуть спостерігатись, об’єм і систематичність спостережень;
    вивчення характерні риси і особливості об’єктів спостереження;
    оволодіння методиками спостережень, та визначення хто з туристів буде їх проводити;
    забезпечення приладової бази і устаткування для спостережень.
Заключним етапом маршрутних спостережень має бути грамотний аналіз зібраних матеріалів, узагальнення висновків і розробка рекомендацій що до покращання маршруту.
На різних етапах підготовки і проведення туристського походу використовується система методів вивчення і спостереження:
    на підготовчому етапі це методи аналізу літературних і картографічних джерел;
    під час походу – візуальні та контактні (атрактивні) методи спостережень та вимірювань, отримання інформації від місцевих жителів;
    на заключному етапі, при формуванні висновків і рекомендацій використовуються аналітичні, індикаційні та прогнозні методи.
Для самодіяльних туристів, які самостійно розробляють маршрут, організовують і здійснюють туристський похід, тривалість цих етапів має співвідношення 3:1:1. Воно відображає віддзеркалює важливість, необхідність і відповідальність підготовчого етапу, що не повинен обмежуватись акліматизацією і тренувальними, ознайомчими походами.
Підготовчий етап. Його завдання полягає в методичній, краєзнавчій, фізичній і матеріально-технічній підготовці до виходу на маршрут, яка передбачає:
    чітке розуміння мети і завдань подорожі;
    вивчення району подорожі, розробку схеми маршруту;
    визначення особливого складу групи і розподіл обов’язків між її членами;
    наявність календарного плану подолання маршруту і встановлення його контрольних термінів;
    розробку тактичного плану подорожі, що передбачає доставку продуктів харчування і спорядження у проміжні пункти;
    ознайомлення з усіма доступними географічними матеріалами стосовно району подорожі, підготовка необхідного картографічного матеріалу;
    придбання і перевірку особистого, групового і спеціального спорядження, продуктів харчування;
    оформлення необхідних документів;
    проведення тренувальних заходів за попередньо складеним планом.
Керівник (інструктор) групи очолює підготовку до походу і його здійснення, на нього покладається відповідальність за безпеку учасників подорожі.
Заступник керівника (інструктора), староста – здійснює керівництво окремими роботами при підготовці до подорожі, і частиною групи в разі її поділу на маршруті.
Завідуючий господарством (завгосп) відповідає за добір і збереження групового спорядження і продуктів харчування, здійснює облік на маршруті. У великих групах доцільно призначати двох завгоспів, що ділять між собою відповідальність за спорядження і за продукти харчування.
Санінструктор перед початком подорожі проходить спеціальну підготовку з надання першої медичної допомоги, укомплектовує медикаментами групову аптечку. Під час походу на нього покладається контроль за станом здоров’я учасників.
Відповідальний за ведення щоденника регулярно фіксує події, що сталися під час походу, складає опис маршруту, веде хронометраж ходових днів.
При чисельності групи більше 10 чоловік доцільно визначити: кухаря, казначея, кострового, фізорга, фотокінорепортера. Бажано, щоб кожний з учасників мав певні обов’язки. В залежності від мети походу може виникнути потреба у виконанні додаткових обов’язків: географа, історика, ботаніка, гідролога, метеоролога, топографа та ін. Усі вони повинні володіти навичками ведення спостережень, збирання матеріалів, зберігання зразків дослідного матеріалу. Головне при розподілі обов’язків – не позбавляти членів групи особистої ініціативи, стимулювати їх персональну відповідальність, частіше давати індивідуальні завдання.
Крім того, необхідно передбачити розподіл одноразових обов’язків при зупинці на ночівлю і у зборах до виходу на маршрут. Кожний учасник повинен знати, чим він буде займатись: облаштовувати місце стоянки, ставити намети, збирати дрова тощо. При хорошій організації такі роботи виконуються швидко, без метушні, що в значно прискорює підготовчі роботи і є запорукою успішного подолання маршруту.
Польовий (похідний) етап – це проходження маршруту, долання перешкод, дотримання контрольних термінів, ведення спостережень та їх фіксування, організація дозвілля, природоохоронна і суспільно-корисна робота тощо.
На заключному етапі підбиваються підсумки походу. Головна його мета – узагальнення досвіду підготовки і проведення походу, організації дозвілля, проведення суспільно-корисної, культурно-освітньої, пошукової і дослідницької роботи на маршруті, а також аналіз недоліків з метою усунення їх у майбутньому.
Після завершення подорожі керівник групи повинен звітувати перед маршрутно-кваліфікаційною комісією і установою, якою був організований похід.
Звіт про похід І категорії складності може бути усним з обов’язковим підтвердженням маршрутними документами, які слід здати маршрутно-кваліфікаційній комісії. Для груп школярів звіт має бути письмовим, складеним із дотриманням усіх вимог. Походи вищих категорій зобов’язують керівника подати звіт у письмовій формі. Його обсяг визначається маршрутно-кваліфікаційною комісією.
Звіт повинен складатися з таких розділів: загальні відомості про маршрут, опис району подорожі, підготовка до походу, графік руху і технічний огляд маршруту, результати його проходження і рекомендації щодо вибору можливих його варіантів. До звіту додаються картографічний матеріал та ескізне зображення (кроки) найбільш складних ділянок маршруту, підкріплене фотоматеріалами, що ілюструють їх подолання групою. З віт може бути доповнений зібраними під час походу колекціями, письмово зафіксованими результатами спостережень.
Після розгляду і схвалення результатів походу його учасники і керівники одержують відповідні довідки, що є підставою для присвоєння їм чергового розряду з туризму.
Для постійно діючих маршрутів, що обслуговуються туристськими базами, таборами та іншими організаціями необхідно передбачити ще один етап – експлуатаційно-моніторинговий. Цей етап направлений на підтримання облаштування маршруту в належному стані. Це, так би мовити «територіально-санітарний етап», в процесі якого необхідно ремонт споруд, переправ, навести порядок на стоянках, провести прибирання території вздовж маршруту, відновити маркіровку тощо. На цьому етапі здійснюється набуття необхідної для проведення походу інформації, перевірка та поновлення існуючих баз даних про маршрут.
Методи фіксації інформації під час туристського походу. Традиція здійснення регулярних спостережень за станом навколишнього середовища під час експедицій, походів, веде свій відлік від античності. Сьогодні результати спостережень фіксуються в польових географічних і геологічних щоденниках, бортових корабельних журналах, щоденниках натуралістів за принципом: “Те, що не записано, не спостерігалося!”.
Зауважимо, що вся інформація (записи, фотографії, відеоматеріали, відібрані зразки тощо) зафіксована учасниками туристського походу, є важливими науковими і практичними документами. Вони мають обов’язково супроводжуватись нумерацією та підписами з вказанням місця, часу і авторства.
Основна вимога до такого спостереження – уважність у його проведенні, достовірність і вичерпність одержаних даних.
Спостереження під час туристського походу фіксуються у польовому щоденнику. Серед об’єктів спостереження – весь комплекс географічних факторів: метеорологічні умови (стан атмосфери), гідрологічні (водні об‘єкти), геоморфологічні (особливості будови рельєфу), ґрунтознавчі (особливості ґрунтового покриву і будова ґрунтів), геоботанічні (рослинний покрив), зоогеографічні (тваринним світом), ландшафтні (природні територіальні комплекси), економіко-географічні (територіально-виробничі комплекси), країнознавчі (природні умови, особливості господарства, етнічний склад населення). Результати спостереження узагальнюються за допомогою картографічного зображення.