Копия Случайная новость

Екологічний туризм, екотуризм (англ. ecotour, ecotourism) - подорожі, що організовуються і здійснюються у такий спосіб, щоб не порушувати природний баланс екосистем, ландшафтів, не виснажувати туристсько-рекреаційні ресурси територій відвідування.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 5

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 5
Геоморфологія і основи геології.

Життя і діяльність людини відбувається на поверхні земної кулі. Рельєф виступає в якості складової частини цієї поверхні та її характеристикою. Рельєф представляє собою сукупність усіх нерівностей за розмірами. Якщо гірські породи літосфери є немовби тілом Землі, то рельєф – зовнішнє відображення внутрішньої будови планети, що виникає завдяки спільній дії внутрішніх та зовнішніх сил Землі. Рельєф утворюється внаслідок взаємодії літосфери з гідросферою і атмосферою. Склад, будову і історію розвитку Землі вивчає наука геологія. Об’єктами в геології є гірські породи, органічні речовини та сучасні геологічні процеси.
У будові земної кори беруть участь найрізноманітніші речовини. Одні з них однорідні за своєю структурою, мають однакові хімічні й фізичні властивості інші навпаки, дуже складні. Природні речовини, які утворилися внаслідок фізико-хімічних процесів у земній корі або на її поверхні і характеризуються однаковим хімічним складом і фізичними властивостями, називаються мінеральними, а наука, що займається їх вивченням – мінералогією.
Закономірне поєднання мінералів, що беруть участь у будові земної кори, називаються гірськими породами.
За своїм походженням їх поділяють на три основні групи: магматичні, осадові та метаморфічні.
Магматичними породами є породи, які утворилися в наслідок застигання розплавлених мас земної кори (магми). До таких порід відносяться граніти, базальти тощо. Більшість з них мають кристалічну будову й залягають у земній корі у вигляді великих тіл неправильної форми.
Осадові породи утворюються при осіданні різних мінеральних або органічних речовин на дні водойм або на поверхні суходолу. Вони здебільшого формуються в земній корі шарами різної потужності і складу. Багато з них містять в собі рештки рослин і тварин, що населяли Землю в далекому минулому. До осадових порід відносяться піщані відклади, глини, мергелі, ракушняки, торфи тощо.
Метаморфічні породи (гнейс, мармур, пісковики, глинясті і сланці) утворились з магматичних або осадових, які в надрах земної кори зазнали дії високих тисків і температур. В переважній більшості вони відзначаються шаруватістю та кристалічною будовою.
Поверхня земної кори, складена породами різного походження, різного складу і властивостей, при взаємодії з гідросферою і атмосферою, поступово зазнає значних змін; внаслідок чого, формується рельєф. Наука, що займається вивченням і описом форми земної поверхні, називається геоморфологією.
Різноманітність форм рельєфу відбувається внаслідок взаємодії внутрішніх (ендогенних) та зовнішніх (екзогенних) сил Землі.
Ендогенна форма руху речовини – це переміщення мінеральної речовини в масі гірських порід під дією геохімічних і фізичних перетворень в земній корі. Вона може здійснюватись по горизонталі і по вертикалі – уверх (підняття рельєфу) або вниз (спускання поверхні).
Екзогенні форми руху речовини – переміщення по земній поверхні мас гірських порід під дією сили тяжіння, сонячної радіації, поверхневих вод, вітру, льоду.
Внаслідок їх дії відбувається руйнування і подрібнення порід (денудація), переміщення в пониженні частини поверхні і поступового їх накопичення (акумуляція).
До ендогенних процесів відносяться: тектонічні коливні рухи земної поверхні, землетруси, вулканізм тощо. Поступові тектонічні коливні рухи у вертикальному і горизонтальному напрямках відбуваються повільно, непомітно і мають амплітуду до десятка сантиметрів, на рік. Раптовий, різкий рух проявляється у вигляді землетрусів, під час яких зміщення поверхні по вертикалі може досягти декількох десятків метрів. Землетруси які проходять на дні океанів і морів часто супроводжуються виникненням цунамі – великих руйнівних хвиль.
Магматичний вулканізм виникає внаслідок переміщення магми, порушення рівноваги між енергією магми та опором кам’яної оболонки Землі. Вулканізм може проявлятись по-різному – у вигляді виявлення лавових потоків, які знищують усе на своєму шляху; у вигляді вибухів у кратері вулкану з викиданням на значну висоту великої кількості попелу, вулканічних бомб, піску, розжарених газів.
До екзогенних процесів, в результаті яких відбувається денудація (руйнація і вирівнювання) земної поверхні, належать гравітація, вивітрювання, робота поверхневих вод, вітру, льоду та антропогенна (техногенна) діяльність людини.
До гравітаційних процесів належать обвали, осипи, зсуви, лавини, селі.
Процеси вивітрювання здебільшого проявляються в руйнуванні і подрібненні гірських порід і з погляду їх малої динамічності здебільшого не є небезпечними.
Форми рельєфу, пов`язані з діяльністю льоду, виникають під дією низьких температур в зонах багаторічної мерзлоти, у високогірних районах, де діють льодовики. З цими процесами пов`язано виникнення таких форм рельєфу як термокарст, утворення морен, карів, трогових долин тощо.
Вітрові процеси приводять до утворення дюн, барханів, переміщення піску і пилу на значні віддалі.
До процесів, пов`язаних з діяльністю текучої води, належать поверхневий змив, яроутворення, підмивання берегів тощо.
Господарська діяльність людини зараз набуває таких масштабів, які можна порівняти з природними процесами. В результаті виробничої діяльності виникають такі форми рельєфу як кар`єри, дамби, канали, виїмки, насипи, терикони, відвали тощо. Часто, господарська діяльність приводить до активізації природних процесів.
В подальшому, рельєф виступає основою, на якій відбувається перерозподіл тепла і вологи і формуються природні комплекси з їх рослинністю, грунтами, тваринним світом тощо.
В результаті взаємодії ендогенних і екзогенних процесів виникає велика кількість різноманітних форм рельєфу. Туристу в своїй діяльності необхідно розбиратись в цьому різноманітті форм рельєфу, їх характеристиках, особливо районах здійснення подорожі. Це надає можливість грамотно розробити маршрут, безпечно його пройти і, якщо є потреба, провести спостереження, описати і зафіксувати.
Об`єкти геолого-геоморфологічних спостережень та їх опис. Вирушаючи у подорож туристам необхідно мати уявлення про рельєф місцевості, де відбуватиметься похід. Для цього необхідно познайомитись з географічною та краєзнавчою літературою, отримати консультації фахівців. Необхідно мати й крупно масштабні топографічні карти, аналіз яких може надати багато важливих денних про особливості рельєфу території подорожі. По картах можна визначити:
    абсолютні і відносні висоти місцевості;
    для гірських територій – напрямок основних і бокових хребтів, характер вершин, схилів, наявність сніжників, льодовиків;
    густоту і характер річкової, яружно-балочної сітки, наявність озер, боліт тощо.
Рельєф конкретної території складається з найпростіших форм рельєфу, які мають спільне походження і зовнішні риси. Кожна форма складається з елементів. Так, у гори розрізняють підніжжя, схили, вершину; в свою чергу кожний схил складається з нижньої, середньої та верхньої частин. Опис рельєфу на місцевості починається з виділення переважаючих форм рельєфу та їх елементів. Спостереження та опис може проводитись з точки спостереження, або охоплювати ділянку маршруту.
Спостереження туристів не можуть обмежуватись загальним враженням, вони повинні отримати конкретні дані про будову і розміри форм рельєфу та їх елементів, про їх просторове положення. При описі гори або гряди вказується їх висота над оточуючою місцевістю, крутизна і характер схилів, форма вершин.
Форма схилів здебільшого залежить від властивостей порід, з яких вони складені. Пухкі осадові відклади надають схилам плавних обрисів, кам`янисті – круті, урвисті. За характером схили можуть бути опуклими, рівними, увігнутими, ускладненими мікро формами (кулинами, ступенями тощо).
При описі необхідно звернути увагу на наявність відслонень та сліди рельєфоутворюючих процесів (обвалів, осипів, зсувів, промоїн). Відмічають також стан: вологість по шляху руху (сухий, вологий, мокрий).
За допомогою компаса або карти встановлюють експозицію елементів рельєфу.
Іноді потребують опису антропогенні (створені людиною) форми рельєфу (прикопки, ями, насипи, кар`єри, відвали тощо).
Гідрологія. Гідрологічними об`єктами поверхневих вод, які представляють інтерес туристів під час подорожі, є джерела, струмки, великі і малі річки, озера, водосховища, прибережні води морів, болота.
Гідрологічні спостереження можуть вести не тільки туристи-водники, а й пішохідні групи, маршрути яких пролягають уздовж річок, поблизу озер і боліт, або перетинають водні об`єкти. Особливо цінними будуть результати спостережень у подорожах по малих річках і в малонаселених районах. Детальні описи річок являють собою цінний матеріал для туристських груп, які хочуть повторити похід тієї чи іншої групи. Залежно від походу можна описати або всю річку (озеро), або тільки ділянку маршруту.
В спостереженнях за гідрологічними об’єктами бажано висвітлити такі питання: загальні відомості про гідрологічний об`єкт, де знаходиться (протікає), витік, гирло, великі притоки; найхарактерніші особливості; опис прилеглої місцевості тощо. При описі долини річки необхідно відмітити її ширину, заглибленість, крутизну схилів, наявність терас, характер заплави, її заболоченість. Описуючи річище, відмічають його звивистість, поділ на рукави, наявність островів, мілин, перекатів, плес, чи зустрічаються пороги й водоспади (з детальним їх описом), характер берегів і ступінь їх заростання, наявність зручних місць для відпочинку. Необхідно отримати дані про динаміку (швидкість течії, витрати води); режим річки (початок і кінець повені), найбільше підняття і найменший рівень води, час замерзання тощо. Крім того, бажано мати відомості про господарське використання річки або окремих її частин (наявність гідротехнічних споруд – гребель, мостів, млинів; чи використовується річка для зрошення, сплаву лісу, промислового рибальства). Для судноплавних річок необхідно відмітити наявність навігаційних знаків і зробити наголос на правилах плавання по них.
Метеорологія та кліматологія. Вивченням атмосфери, її будови, властивостей та процесів і явищ, що відбуваються в ній, займається наука метеорологія. Стан атмосфери та сукупність явищ, що спостерігаються в ній в даний час у певному місці, називають погодою. Вона характеризується метеорологічними елементами та їх показниками. До них відносяться: температура повітря та грунту, атмосферний тиск, швидкість; напрямок вітру, вологість повітря, хмарність, характер та інтенсивність опадів тощо.
Характер і режим погоди в місцевості, де проходить подорож, залежить як від загальної циркуляції атмосфери так і від місцевих чинників (висотного положення рельєфу, рослинності тощо).
Рушаючи в похід, необхідно ознайомитись з прогнозами місцевих бюро погоди. Однак і вони не дають докладні відомості то характер очікуваної погоди невеликого району. Тому уточнювати прогноз доводиться за місцевими ознаками, які можна спостерігати під час подорожі. До місцевих ознак відносяться: форма хмар, вигляд і інтенсивність атмосферних опадів, сила і напрям вітру, зміна тиску і температура повітря, утворення роси, туману тощо. Ці ознаки можна спостерігати візуально або за допомогою найпростіших приладів.
Під час туристського походу можна проводити метеорологічні спостереження: за атмосферним тиском, за температурою повітря, за вітром, за хмарами. Крім вищевказаних спостережень, необхідно спостерігати за опадами (їх інтенсивністю і тривалістю), туманом, буревіями, хуртовинами, грозами тощо. Узимку можна вести спостереження за висотою снігового покриву.
Вміння правильно визначити хід погоди: можливість її зміни будуть мати значення тільки тоді, коли за ними будуть здійснені правильні дії туристів, особливо при несприятливих проявах атмосферних процесів.
Геоботаніка. При всій широті цілей туризму, природа завжди виступала ведучим стимулом туризму. Більшість туристів перш за все шукають зустрічей з природою. Тягнуть до себе тінисті діброви, квітучі луки, безмежні простори степів, величні гірські вершини. Де б не був турист, його постійно супроводжує дивний світ рослин. Людина настільки звикла до дерев, чагарників, трав, що часто не помічає їх присутності, сприймає їх як щось буденне, звичайне, як повітря, сонце над головою. Зелений покрив Землі за своїм складом дуже різноманітний. Він складається з великої кількості рослин різних видів.
В природі рослини живуть не поодинці, а утворюють закономірно поєднані угруповання – геобіоценози.
Для туриста в поході може представити інтерес як окремі види рослин (флористичні спостереження) так і їх угруповання (геоботанічні спостереження).
Детальний опис рослинності передбачає певну ботанічну підготовку туристів, принаймні – знання видового складу рослин в районі подорожі. У крайньому випадку туристам необхідно придбати визначник рослин і навчитись ним користуватися.
Ботанічні спостереження в умовах туристського походу зводяться до виявлення геобіоценозів і визначення дикоростучих та декоративних рослин. Окрему рослину необхідно детально описати, висвітлити умови зростання, які рослини її оточують, як широко вона розповсюджена. Опис доповнюється замальовками, фотографуванням, в крайньому разі – гербаризацією.
Опис геобіоценозів ведеться за певною програмою, або використовують спеціальні бланки опису. Після фіксації географічного положення ділянки опису, відмічається її положення в рельєфі, умови зволоження і грунти. Перш за все встановлюється ярусність, яка є дуже важливою ознакою рослинного угруповування. Виділяють декілька ярусів – деревний (основні породи і супутні), чагарниковий, чагарничковий, трав`яний і мохово-лишайниковий.
Подальший опис ведеться по ярусах. В кожному з них відмічають рослини, які зустрічаються найбільш часто. Далі встановлюють висоту рослин, рясність, розподіл по площі, проективне покриття, фазу розвитку.
Безумовно, опис різних фітоценозів має свою специфіку і має певні відмінності в методиці спостережень. При описі лісових угрупувань більше уваги приділяється деревостану, при спостереженнях лучних і степових формацій – трав`янистим рослинам. Крім того туристів часто цікавить використання рослин як лікувальних або їстівних речовин. Необхідно звертати увагу і на господарське використання рослинних угрупувань (пасовища, сінокоси, заготовка лісу тощо).
Зоогеографія. Під час подорожі туристу необхідно знати з якими представниками тваринного світу він може зустрітись. Одні нагадують про себе майже постійно (комарі, мухи, ґедзі, кліщі), інших доводиться бачити не часто (іноді випадково), а інші й відслідковувати. Туриста мусить цікавити весь тваринний світ території – від хробаків, комах, риб до земноводних, плазунів, птахів, ссавців.
Туристу дуже важливо навчитись уважно і з великим терпінням спостерігати за тваринами. Уважні очі, чутливі вуха і вміння все зафіксувати (записати, замалювати, сфотографувати) – це основні навички якими повинен володіти турист-дослідник.
Велике задоволення початківцю – спостерігачу може надати розшифровку слідів на снігу, на піску, на ілуватих берегах озер і боліт, на вологих ділянках звіриних стежок. Спостерігати можна за перельотами птахів, гніздуванням, пізнавати під час льоту, за голосом, за слідами життєдіяльності. Всі свої спостереження за тваринами, їх поведінкою туристи повинні чітко фіксувати в своїх записах з вказівкою місця, умов, часу і сезону.