Копия Случайная новость

Рекреационная деятельность охватывает различные виды занятий (туризм, физкультура, спорт, художественная самодеятельность, техническое творчество, коллекционирование и т.п.) с неодинаковой степенью физических, интеллектуальных и эмоциональных нагрузок.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



ЕКОТУР – OUTDOORING частина 3

«ЕКОТУР – OUTDOORING»


(за матеріалами навчального посібника «Спортивно-оздоровчий туризм» Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук
та курсу лекцій з «Активного туризму» С.В.Дмитрук)

Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 3
ОСНОВИ ТУРИСТСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

Заняття спортивно-оздоровчим туризмом вимагає певних теоретичних і технічних знань і умінь. Разом з тим заняття туризмом дає можливість виховувати і вдосконалювати певні особистісні якості людини.
Одна з найважливіших сторін підготовки туриста – теоретична підготовка. Як і в будь-якому виді спорту, вона охоплює широке коло питань, у тому числі проблеми навчання і тренування, контролю за навантаженнями, надання невідкладної медичної допомоги, основи педагогіки, психології, конфліктології тощо. Особливість теоретичної підготовки туристів полягає в тому, що вона тісно пов’язана з засвоєнням певного обсягу знань з географії, туристського краєзнавства, топографії, психології, безпеки життєдіяльності, фізичної культури, основ охорони здоров’я.

Географічна підготовка включає такий обсяг знань з географії, який дозволяв би туристам розуміти суть природних явищ, спостерігати, досліджувати навколишнє середовище (чи його окремі компоненти) і використовувати отримані дані для розробки маршрутів і туристського освоєння території. Значення географічної підготовки визначається мірою зв’язку людини з оточуючим середовищем під час подорожі. Вирішення тактичних і технічних завдань походу, досягнення безпеки його учасників, здійснення необхідних спостережень і досліджень пов’язані з географічними особливостями конкретної території. Їх вивчення вимагає залучення і аналізу географічного, краєзнавчого і картографічного матеріалу.
Особлива увага в географічній підготовці туристів приділяється вмінню орієнтуватись на місцевості, здійснювати маршрутні спостереження, фотографувати чи зарисовувати об’єкти, робити картографічну зйомку. Освоєння методів і навичок географічного спостереження є важливою формою теоретичної підготовки туристів.
Психологічна підготовка є обов`язковою складовою частиною загальної підготовки до туристської подорожі. Туристи повинні знати, що тривале перебування обмеженого за складом колективу в незвичних (часом екстремальних) умовах висуває підвищені вимоги до психологічного стану кожного учасника і всього колективу в цілому.
Кожна людина, готуючись до подорожі, керується при цьому певними міркуваннями, особистими мотивами. Бажання прийняти участь в туристському поході викликає у неї природній інтерес і очікування більш повного задоволення своїх сподівань. Якщо намічений план з якихось причин не реалізується, виникає розчарування, що супроводжується комплексом негативних емоцій.
Крім того, кожна особа, рушаючи в очікувану подорож, відчуває позитивні емоції, відчуття піднесення, радості від очікування нових вражень при спілкування з новим колективом. В той же час людина повинна отримувати від колективу “зворотній зв`язок” - визнання своєї значимості в групі престижу, прояв до неї симпатії від інших учасників.
Відправляючись в подорож, людина сподівається побачитись щось нове, цікаве, незвичайне, отримати нові знання, збільшити досвід, підвищити свою технічну майстерність. Турист ставить перед собою завдання перевірити свої можливості в подоланні перешкод, в свою здатність виходити переможцем із складних ситуацій.
В разі зриву або невиконання намірів, мотивів, сподівань може наступити розчарування, а це, в свою чергу, стає причиною конфліктних ситуацій з усіма можливими негативними наслідками. Найбільш поширеними причинами цих ситуацій можуть бути: неспівпадання особистих запитів учасника з його функціями в групі; суперництво учасників; неспівпадання їхніх думок при оцінці ситуації та прийняття рішень; недостатня туристська та фізична підготовка учасників; слабка географічна інформованість про умови території; раптове ускладнення обставин, недоліки в спорядженні, неповноцінне харчування; некомпетентне керівництво.
Розглядати взаємовідносини в групі необхідно з урахуванням психологічних якостей і характеру кожного учасника. До числа таких якостей треба віднести: інтелектуальний рівень учасника; вміння раціонально розподіляти сили; вибирати оптимальну стратегію поведінки; моральні якості; мотиви поведінки , темперамент особи; фізичний стан; активність тощо.
Взаємовідносини між учасниками характеризують стан психологічної сумісності в групі. В цілому, психологічна сумісність розглядається, як можливість для учасників здійснювати тривалу спільну роботу, що не викликає негативних емоцій. Серед великої кількості питань, що постають перед туристом під час підготовки до походу, необхідно звернути увагу на етику поведінки в районах подорожі. Етична підготовка передбачає усвідомлення людиною того, що передбачає усвідомлення людиною того, що перебуваючи за межами свого постійного місця проживання вона набуває статусу гостя. Якість гостя на іншій території передбачає уважне ставлення до оточуючого середовища, матеріальних пам’яток культури, з повагою відноситися до місцевих жителів, до їхньої мови, культури, звичаїв, традицій, релігії. Виїжджаючи за кордон, необхідно знати законодавство країни перебування. На жаль, питання етики туриста ще мало віддзеркалені в туристській літературі.
Фізична підготовка. В туризмі, як і в інших видах спорту, досягнення високих результатів неможливе без постійного фізичного вдосконалення, що є основним змістом тренувань і, разом з тим, нерозривно пов’язана із зміцненням і загальним підвищенням функціональних можливостей організму.
Розрізняють загальну і спеціальну фізичну підготовку. Засобами загальної фізичної підготовки досягаються різнобічний розвиток фізичних можливостей і зміцнення здоров’я людини, розширення функціональних можливостей організму як основи працездатності і стимулювання процесів відновлення.
Спеціальна фізична підготовка – вид фізичного виховання, обумовлений особливостями обраного виду туризму.
Заняття туризмом допомагає виробленню таких якостей, як витривалість, сила, спритність, швидкість.
Під час туристського походу доводиться долати значні відстані протягом тривалого часу із значним фізичним навантаженням, що варіюється відповідно до складності рельєфу, темпу руху, метеорологічних умов, ваги рюкзака. Тому, запас міцності і особиста безпека туриста значною мірою залежать від його фізичної підготовки. При цьому фізичне навантаження характеризується такими параметрами: інтенсивність і тривалість, величина інтервалу між періодами відпочинку.
Спеціальна витривалість – це здатність витримувати багаторазове повторення навантажень без зниження її якості.
При пересуванні з вантажем заданим маршрутом, по доланні технічно складних ділянок м’язи ніг, рук, тулуба зазнають значного навантаження протягом тривалого часу. Заняття туризмом забезпечує силову підготовку, оптимальний розвиток усіх груп м’язів, сприяє утворенню міцного “м’язового корсета”, зміцнює дихальну мускулатуру.
Вироблення спритності складається із здатності освоювати нові рухові дії і вміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до зміни обстановки на маршруті. Туризм дозволяє значно вдосконалити основні параметри спритності – координацію рухів, швидкість і точність їх виконання.
Максимальний оздоровчий ефект від тренувань, спрямованих на вдосконалення фізичної підготовки, може бути досягнутий, за умови, що характер і міра фізичного навантаження відповідатиме стану здоров’я, віковим та індивідуальним особливостям туриста. Фізична підготовка повинна базуватись на принципах різнобічності, систематичності, послідовності, безперервності, циклічності, спеціалізації.
Якими б не були мета і завдання походу, головною умовою завжди є безпека його учасників, яка досягається вирішенням комплексу організаційно-тактичних та спортивно-технічних питань.
Тактико-технічна підготовка є однією з найважливіших сторін підготовки до здійснення подорожі. Вона включає в себе широке коло питань, у тому числі проблеми вибору місця, часу, тривалості та складності туристської подорожі, володіння тактикою проходження маршруту, вміння застосувати технічні прийоми долання перешкод, знання правил організації і проведення спортивних туристських маршрутів та нормативні вимоги для отримання спортивних розрядів і звань.
Тактика туризму – це застосування під час підготовки й проведення подорожі найдоцільніших прийомів і способів в раціональній послідовності, які дають змогу туристській групі правильно організувати її рух за маршрутом і похідне життя з ощадливою витратою фізичних зусиль за будь-яких погодних умов і при доланні найрізноманітніших перешкод.
До тактичних прийомів у період підготовки подорожі відносяться: попереднє визначення шляху руху групи та порядку її дій на різних ділянках маршруту; складання графіка руху, який відповідає умовам місцевості, силам групи та меті подорожі; встановлення фізичних навантажень на різних етапах; вибір спорядження та раціонального набору продуктів харчування, відповідно до особливостей подорожі; розробка запасних варіантів маршруту; встановлюються можливості зв’язку та відмітки контрольних строків для контролюючих органів.
Тактичні прийоми під час подорожі передбачають регулярну розвідку місцевості по трасі маршруту; коректування попередньо наміченого графіка та лінії руху; вибір технічних прийомів руху та долання перешкод відповідно до складності території, погодних умов, сил та підготовленості учасників.
Техніка туризму передбачає вивчення та практичне засвоєння прийомів раціонального ритмічного руху по маршруту в залежності від виду туризму, знання способів і засобів долання перешкод та безпомилковий вибір спеціального спорядження для кожного конкретного випадку. Це і доведене до автоматизму володіння прийомами самостраховки й організація зовнішньої страховки на всіх етапах подорожі.
Турист-спортсмен повинен знати правила організації та проведення туристських подорожей, знати нормативні вимоги отримання спортивних розрядів.
Спортивно-технічні вимоги, що обумовлюють безпечність подолання маршруту, визначаються характером і особливостями природних перешкод, їх технічною складністю, яка диктує технічні елементи, прийоми і засоби, наявні в арсеналі учасників походу; оптимальною кількістю перешкод певної категорії складності, які в комплексі визначають категорію складності всього маршруту; тривалістю походу і довжиною нитки маршруту, що залежить від географічних особливостей конкретної території і наявності природних перешкод; розробленістю комплексу фізичних навантажень для успішного подолання маршруту; вмінням орієнтуватися в різних умовах на будь-якій території.
Спортивно-кваліфікаційні нормативи туристських походів. За тривалістю подорожі поділяються на короткочасні (походи вихідного дня) й багатоденні. Перші з них здійснюють в неробочі дні. Їх проводять з метою активного відпочинку, ознайомлення з природою та життям рідного краю. Їх влаштовують також для тренування при підготовці до багатоденних подорожей і туристських змагань.
Багатоденні туристські подорожі - це тривалі, різної складності походи, що мають на меті активний відпочинок, опанування техніки долання перешкод, набуття досвіду участі і керівництва, для виконання спортивних нормативів.
Багатоденні подорожі здійснюються і в формі навчально-тренувальних походів і туристських екскурсій. За своєю складністю туристські маршрути поділяються на некатегорійні і категорійні (від І до V категорії складності).
Складність маршруту крім довжини і тривалості визначається кількістю, якістю і різноманітністю перешкод. Крім цього враховується також ймовірність виникнення та динаміка небезпечних природних процесів.
Кількісна оцінка складності перешкод дається за сумарним часом, що витрачається на їхнє подолання. якісну оцінку перешкод визначають рівнем кваліфікації й технічної майстерності, що його вимагає проходження цієї перешкоди з належної гарантією безпеки. Маршрути вищої категорії складності містять складніщі перешкоди й вимагають для їхнього подолання, як правило, колективних зусиль.
Крім природних перешкод, при визначенні категорії складності походів враховують населеність, господарську і транспортну освоєність території, труднощі орієнтування, висоту над рівнем моря тощо.
Норматив тривалості визначається за мінімальним часом, необхідним для проходженняч маршруту нормально підготовленою групою.
Під показником довжини розуміють найменшу допустиму довжину маршруту даної категорії складності й виду туризму. Це показник в значній мірі залежить від значній швидкості руху по маршруту.
Для дитячого туризму замість категорії складності введено показник ступені складності (1-3).див. додаток 2.
Спортивні розряди з туризму присвоюють на підставі довідок про здійснення подорожей, виданих маршрутно-кваліфікаційними комісіями. Основою для присвоєння спортивних розрядів є кількість походів різної категорії складності в якості учасника та керівника.
Для присвоєння звань кандидата в майстри спорту та майстра спорту необхідно мати кваліфікацію інструктора туризму.
Всі питання визначення категорійності походів та присвоєння розрядів і звань регламентуються нормативними документами розробленими відповідними керівними органами («Правила організації туристських подорожей», «Єдина спортивна класифікація» та ін.)
Підготовка з польового самозабезпечення. Цей вид туристської підготовки має на меті забезпечення нормальної життєдіяльності туристів під час подорожі. Результатами цієї підготовки повинні стати теоретичні знання і засвоєні практичні навички з забезпечення нормальних умов відпочинку, своєчасного повноцінного харчування, дотримання гігієни та охорони здоров`я.
Орієнтуючись на тривале автономне перебування туристської групи в природних умовах, поза межами цивілізованого побутового обслуговування, туристи змушені засвоїти і вправно володіти цілим рядом навичок, якими вони не часто користуються в звичайному житті.
Результатами підготовки з польового самозабезпечення повинні стати виконання таких видів робіт: складання списків та підбор особистого, групового та спеціального спорядження; розробка раціону харчування та підбор продуктів; вміння готувати їжу в польових умовах; забезпечувати захист від дощу, вітру, спеки, холоду, шкідливих рослин, тварин тощо; швидке та надійне встановлення наметів і облаштування місця відпочинку; вміння за будь-яких умов розпалити багаття; вправно користуватись ножем, пилкою, сокирою; бути знайомими з прийомами надання медичної допомоги та транспортування потерпілих; вміти своєчасно і якісно проводити ремонт спорядження. Крім того, кожний учасник туристського походу повинен знати міжнародні звукові і візуальні сигнали біди, що використовуються вході пошуково-рятувальних робіт.
Медична підготовка. Зазвичай туристські маршрути пролягають у віддалених від населених пунктів місцях, тому особливої уваги набувають питання невідкладної медичної допомоги у випадку надзвичайних ситуацій (аварій, травмувань тощо). Зауважимо, що у важкодоступних місцях, коли надзвичайна ситуація ускладнюється несприятливими метеорологічними умовами, потерпілий протягом кількох годин і навіть діб може розраховувати виключно на допомогу товаришів і життєві сили власного організму. Бувають випадки, коли життя потерпілого цілком залежить від своєчасності і кваліфікованості першої медичної допомоги. Тому кожний учасник туристського походу повинен володіти методикою надання першої медичної допомоги собі і своїм товаришам, знати послідовність здійснення необхідних заходів і дій незалежно від наявності чи відсутності у нього медичної освіти.