Копия Случайная новость

Етнотолерантна (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



Екотуризм частина 15

«ЕКОТУРИЗМ – ЕКОЖИТТЯ – ЕКОГРА»


Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»



Частина 15. Методи, форми та напрями проведення еколого-освітньої та виховної діяльності засобами екотуризму в межах природоохоронних територій
Завдання еколого-освітньої та виховної діяльності засобами екотуризму в межах природоохоронних територій полягає у цілеспрямованому освітньо-виховному впливу на всі верстви населення для забезпечення принципу безперервності екологічної освіти та виховання. Специфічною особливістю еколого-освітньої та виховної діяльності засобами екотуризму є гармонізація взаємовідносин людини і природного середовища, живого і неживого не через абстрактні поняття, а через живе сприйняття навколишнього світу в процесі екотуристської подорожі чи екскурсії в певному конкретному місці. Найбільш яскравим та незабутнім таке спілкування може бути насамперед в межах природоохоронних територій де природне середовище зберігається в максимально можливому на цей час недоторканому стані а штучні ландшафти парків і садів є справжніми пам’ятками садово-паркового мистецтва. В еколого-освітній екотуристській діяльності використовують такі підходи, як формування сучасних екологічних знань, формування нового ставлення до природи, формування нових екотолерантних стратегій та технологій взаємодії з природою. Важливим також є формування розуміння закономірностей розвитку екосистем та впливу на них діяльності соціуму, а також розвиток особистої відповідальності за стан довкілля. Невід'ємним завданням є виховання національної свідомості через відродження традицій українського народу у взаємовідносинах з довкіллям.
Для проведення роботи на сучасному рівні необхідно використовувати класичні та розробляти новітні методи та методики, цільові програми, забезпечити матеріально-технічну базу ефективного освітньо-виховного процесу. Успішність цієї діяльності можлива при співпраці і різними установами, які зацікавлені у вирішенні природоохоронних проблем чи мають безпосередній вплив на формування свідомості та культури особистості. Професійно підготовлені кадри, які володіють знаннями, інформацією, практичними навичками і уміннями з охорони довкілля та ведення природоохоронної справи і спроможні організувати педагогічний процес, просвітницьку діяльність, сприяють впровадженню еколого-освітньої й виховної діяльності в природоохоронних об'єктах.
Для виконання природоохоронної діяльності та покращення рівня обізнаності населення про природні та культурні цінності природоохоронних територій освітньо-виховна діяльність спрямовується на створення інформаційного простору, що сприятиме цілеспрямованості, об'єднанню зусиль різнорівневих установ, організацій та обміну досвідом роботи.
Виконання та впровадження завдань еколого-освітньої та виховної діяльності засобами екотуризму у природоохоронних установах здійснюють насамперед працівники відділу екологічної освіти. Також можуть створюватися творчі групи за участю зацікавлених представників державних та недержавних еколого-освітніх та екотуристських структур або надаватися права окремим особам, які співпрацюватимуть й відповідно до програм та планів заповідного об'єкта. Відповідальними за планування, виконання та впровадження освітньо-виховних заходів, зокрема за розробку і функціонування екотуристських еколого-освітніх стежок є директор природно-заповідного об'єкта, заступник з наукової роботи, завідувач відділу екологічної освіти.
Напрямки еколого-освітньої та виховної екотуристської діяльності в межах природоохоронних територій дуже різноманітні. Насамперед, це широкий спектр інформаційної діяльності спрямованої на поширення інформації про певні природоохоронні території, об'єкти, їх цінність та особливості тощо. Зазвичай ця діяльність здійснюється у співпраці із засобами масової інформації при проведенні прес-конференцій, організації радіо- та телепередач, публікацій, надання інтерв'ю тощо.
Екотуристські й природоохоронні організації також можуть здійснювати рекламно-видавничу діяльність, сприяти видавництву, видавати свої чи спільно з іншими установами газети, часописи, бюлетені, проспекти, прес-релізи, додатки до друкованих видань й іншу друковану продукцію. Рекламно-видавнича діяльність спрямована на формування позитивного сприйняття природних і культурних цінностей та етику спілкування з природою. З цією метою виготовляються буклети, брошури, календарі, листівки, конверти, етикетки, значки, фотоальбоми, сувеніри з символікою заповідного об'єкта та його цінностей.
Важливим елементом у формуванні екотолерантного світогляду є вплив на людину через екотуристську аудіо- та відеопродукцію, важливим замовником якої також є природоохоронні установи. Створення фільмів про природу, особливості життя рослинного та тваринного світу, передача природної звукової інформації через аудіо касети допомагають зрозуміти природні процеси, побачити, почути та отримати естетичну насолоду від своєрідного спілкування з природою. Також така інформація сприяє розвитку потреби живого споглядання та спілкування з природою в екотуризмі.
Розглянуті вище заходи та відповідні види інформаційної продукції готуються науковцями-природознавцями, освітянами-краєзнавцями, гідами екотуризму, фахівцями природно-природоохоронної установи із залучення спеціалістів з інших установ і організацій, а також за участю зацікавленої громадської й екотуристів-аматорів.
Тематика освітньо-виховних екотуристських заходів розробляється з метою висвітлення історії розвитку геологічних, географічних рис регіону, його флори та фауни, археологічних об'єктів, етнографічних особливостей, на усвідомлення природних та історико-культурних цінностей місцевого, загальнодержавного і міжнародного рівня, поглиблення знань про природні процеси й явища, види рослин і тварин, їх угруповання та екосистеми. Важливим також є інформування населення про законодавчі акти в галузі екотуризму, охорони природи та природоохоронної справи.
Сучасним різновидом інформаційної екотуристської діяльності є активне використання комп’ютерних інформаційних мереж, створення веб-сторінок, сайтів, “віртуальних екостежок і екотурів” з якими “відвідувачі” можуть працювати самостійно в різний час і в різних країнах.
Еколого-освітня та виховна екотуристська діяльність на природоохоронних територіях може проводитися в спеціально створених базових об'єктах - музеях природи, візит-центрах, бібліотеках, зелених школах, класах, лісництвах тощо.
«Музеї природи» забезпечують активну еколого-просвітницьку екотуристську діяльність різних природоохоронних територій й установ. В них утримуються експозиційні та фондові матеріали, які мають освітнє та наукове значення. При формуванні музеїв необхідно дотримуватися наступних принципів:
науковість і сучасність - презентація сучасних наукових понять, напрямків природоохоронної справи, відповідність сучасним вимогам біологічних, геологічних, географічних наук та інших природничих наук, демонстрація природоохоронного законодавства,
лаконічність - експозиції повинні надавати достовірну, чітко сформульовану, цільову інформацію, яка стисло передає зміст в графічній чи в словесній формі,
естетичність - всі музейні матеріали повинні справляти позитивний емоційний вплив, мати естетичний вигляд, сучасне оформлення та привабливість,
перспективність - інформаційні матеріали повинні забезпечувати ретроспективу та перспективу. Завдяки моделюванню та прогнозуванню висвітлюється минуле (палеонтологічні зразки, схеми розвитку природи), сучасний стан (описи, фото - і відеоматеріали, статистичні, дані, аналітичні матеріали) та майбутні зміни природного середовища і його компонентів (прогноз зміни екосистем, флори, фауни, ландшафтів),
регіональність - подається інформація про особливості природоохоронної території (карти, схеми, переліки природних цінностей різного рівня від місцевого до світового) та регіону для демонстрації впливу заповідності на стан довкілля, екологічних проблем та методів і шляхів їх подолання, також подається порівняльна характеристика регіональних екологічних проблем на фоні загальнодержавних та міжнародних (збереження місцевого та світового біорізноманіття).
Експозиції музеїв можуть бути постійними та змінними, що забезпечує оновлення інформації та цільову демонстрацію (наприклад, показ конкурсних малюнків, фотографій первоцвітів тощо), а також пересувними ( вивезення окремих експозицій для демонстрації в різних установах).
Музейна справа та документація ведеться відповідно до вимог, прийнятих Міністерством культури для музеїв. В музеях демонструються геологічні, палеонтологічні зразки та гербарні зразки, чучела тварин, вологі препарати, спили різних порід дерев, композиції об'ємно висушених рослин, які представляють різні угруповання регіону, діаграми, схеми, карти, діаграми, стенди, об'ємні географічні, геологічні макети, екологічні моделі.
Гербарні кімнати - сховища створюються з метою утримування гербарних матеріалів, які є носіями інформації про флору заповідного об'єкта і використовуються як з науковою метою так і освітньою. Гербарні листи можуть експонуватися в музеях, на пересувних виставках, під час проведення просвітницької діяльності серед населення регіону.