Копия Случайная новость

Екологічний туризм, екотуризм (англ. ecotour, ecotourism) - подорожі, що організовуються і здійснюються у такий спосіб, щоб не порушувати природний баланс екосистем, ландшафтів, не виснажувати туристсько-рекреаційні ресурси територій відвідування.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



Екотуризм частина 13

«ЕКОТУРИЗМ – ЕКОЖИТТЯ – ЕКОГРА»


Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 13. Рекреаційне природокористування та екотуризм в межах природоохоронних територій
(продовження)

Біосферні заповідники. Певні види екотуристської діяльності здійснюються також в буферних зонах біосферних заповідників, яких в Україні нараховується 4. Всі вони належать до всесвітньої мережі біосферних резерватів. Створення цієї глобальної мережі у світі було розпочато у 70-х роках XX ст. за ініціативою Всесвітньої організації з питань освіти, науки та культури (ЮНЕСКО) та Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) і є метою міжнародної програми "Людина і біосфера" (МАБ) ЮНЕСКО. Це пов'язано з глобальним впливом людської діяльності на біосферу та необхідністю створення спеціальної системи екологічного моніторингу (спостереження) за техногенним і природним середовищем. На біосферний заповідник покладаються такі основні функції: природоохоронна, наукова, сприяння тривало стабільному екологічному, економічному та соціальному розвитку регіону, сприяння екотуризму, екологічній освіті та екологічному вихованню населення.
До території біосферного заповідника включаються як природні екосистеми так і ділянки різного ступеня освоєння і використання і тому в його межах виділяються декілька функціональних зон:
- заповідна зона, призначена для забезпечення абсолютної охорони цінних природно-територіальних комплексів, проведення наукових досліджень без порушення їх, природного стану, здійснення моніторингу. Будь-яке господарювання в цій зоні, а також її відвідування заборонено.
- буферна зона, призначена для захисту заповідної зони від антропогенного впливу. Вона може використовуватись для науково-дослідних робіт, обмеженої рекреації, екологічного туризму.
- зона антропогенних ландшафтів призначена для організації екологічно збалансованої традиційної господарської діяльності, яка не призводить до дестабілізації екологічної рівноваги на природно-заповідній території та погіршення загального стану довкілля в регіоні. Крім того, ця зона призначена для збереження культурних цінностей, може використовуватись в екотуристських, рекреаційних, спортивно-туристичних цілях, служить для екологічного виховання та екологічної освіти.
Природні заповідники. Особливе місце в екотуристській еколого-освітній діяльності належить природним заповідникам, яких в Україні сьогодні функціонує 17, це науково-дослідні природоохоронні установи, які створені для збереження у природному стані цінних природних комплексів, а також вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони природи.
Природні заповідники організовують на територіях, які мають виняткове (міжнародне та національне) природоохоронне та наукове значення. До таких територій належать місця зростання та проживання рідкісних видів рослин і тварин, яким загрожує зникнення (видів, занесених до Червоної книги України, міжнародних "червоних" списків, реліктових та ендемічних видів), місця зростання типових та унікальних рослинних угруповань (занесених до Зеленої книги України), території, де збереглися видатні природно-територіальні комплекси: праліси, корінні степи, унікальні болота тощо.
Природний заповідник створюється для довічного зберігання екосистем. На його території встановлюється заповідний режим, який полягає у забороні будь-якої господарської діяльності людини і, навіть, передбачає заборону відвідування його території сторонніми особами. Тут здійснюються тільки науково-дослідні роботи.
У невеликих за площею заповідниках, розташованих серед сильно змінених людською діяльністю ландшафтів, природні комплекси уже не можуть самостійно існувати і відновлюватися. Для підтримання екологічної рівноваги у таких заповідниках запроваджується режим регульованої заповідності - певне науково обґрунтоване, обмежене втручання людини в екосистеми. Наприклад, це може бути косіння або випасання свійських тварин для збереження цінних степових угруповань там, де відсутні дикі копитні тварини, регулювання чисельності копитних для збереження рідкісних лісових угруповань, оптимізація гідрологічного режиму території тощо.
Природні заповідники здійснюють і еколого-освітню роботу. На територіях їх садиб створені Музеї природи, деякі з них мають "інформаційно-екологічні візит-центри", екологічні стежки, оглядові майданчики, спеціальні ділянки з колекціями видів рослин, що зростають на заповідній території, ділянки з вольєрами для диких тварин - мешканців території заповідника. Відвідати їх можна тільки у супроводі співробітника заповідника.
Отже, екотуристська діяльність на територіях установ та об'єктів природно-заповідного фонду полягає в забезпеченні попиту населення в оздоровленні та відпочинку, санаторно-курортному лікуванні, екотуризмі та спортивно-оздоровчому-туризмі. Вона організовується спеціальними підрозділами адміністрацій установ, власниками чи користувачами територій та об'єктів природно-заповідного фонду, що беруть на себе відповідальність за їх охорону та збереження, а також іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами на підставі угод про рекреаційну діяльність з адміністраціями установ, власниками чи користувачами територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Якщо рекреаційна діяльність в межах установи природно-заповідного фонду України здійснюється на умовах оренди, то кошти, одержані від неї, розподіляються на договірних засадах, що визначаються в договорі про оренду.
Адміністрації установ природно-заповідного фонду разом з науково-дослідними, навчально-освітніми організаціями можуть розробляти спільні програми та укладати угоди про проведення спільних заходів, учбових та виробничих практик з екотуризму. Вони практикують діяльність, спрямовану на укладення багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод у галузі екотуризму, сприяють стажуванню українських фахівців за кордоном.
Екотуристська діяльність організовується відповідно до функціонального зонування національних природних і регіональних ландшафтних парків, біосферних заповідників, а також в межах парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, зоопарків, дендропарків.
Рекреаційними територіями природно-заповідного фонду в межах яких здійснюється екотуристська діяльність є ділянки суші, повітряного і водного простору, призначені для організації масового відпочинку й оздоровлення населення, туризму, любительського та спортивного рибальства і полювання, фізичної культури та спорту, і які при наявності природних лікувальних факторів можуть використовуватися для санаторно-курортного лікування. Потрібно зазначити, що відповідно до функціонального зонування національних природних парків екотуристська діяльність у зоні стаціонарної рекреації може здійснюватися екстенсивним чи інтенсивним шляхом.
На територіях екстенсивної рекреації з метою огляду місцевості та відпочинку головним чином створюються туристські маршрути, екскурсійні та прогулянкові еколого-освітні стежки (лінійні, радіальні, кільцеві), обладнуються місця для ночівлі (хижі, бівуачні стоянки) тощо. В цій підзоні на спеціально виділених та відповідно обладнаних ділянках дозволяється здійснення промислових видів екотуризму - любительське та спортивне рибальство, збирання грибів, дикорослих плодів і ягід, фотомисливство («тихе полювання»). Ці види діяльності здійснюються під екологічним контролем працівників (рейнжерів) служби державної охорони національних природних парків.
На територіях інтенсивної рекреації на базі розміщених тут рекреаційних закладів можуть створюватися: гірськолижні комплекси, до складу яких входять лижні поля, траси, канатні (крісельні, бугельні) підйомники, трампліни, льодові стадіони тощо. Зарубіжний досвід свідчить також, що привабливими та економічно вигідними закладами є рекреаційно-акваторіальні комплекси («акварелі»), до складу яких входять пляжі, зупинки для яхт і човнів, елінгі, готелі та об'єкти обслуговування.
Як науково-пізнавальна та освітньо-виховна екотуристська діяльність вона може практикуватися в охоронних зонах природних заповідників (спостережні вежі з відповідним оптичним облаштуванням, об'їзний кінний туристичний маршрут верхи чи на тачанці тощо), або в середині заповідника на еколого-освітніх стежках, в музеях, культових об'єктах тощо у супроводі гіда-екотуризму екскурсовода чи працівників служби охорони.
В територіальних межах заказників і пам'яток природи вона може здійснюватися при умові забезпечення їх охорони та збереження відповідно до положення про заказник та охоронних зобов'язань власників або користувачів земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником чи пам'яткою природи.