Копия Случайная новость

Екологічний туризм можна визначити як інтегруючий напрямок рекреаційної діяльності спрямований на гармонізацію відносин між туристами, туроператорами, природним середовищем та місцевими громадами, що реалізується через екологізацію всіх видів туристської діяльності, охорону природи, екологічну освіту та виховання.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



Екотуризм частина 12

«ЕКОТУРИЗМ – ЕКОЖИТТЯ – ЕКОГРА»


Світлана Дмитрук «Екотур-інфо»

Частина 12. Рекреаційне природокористування та екотуризм в межах природоохоронних територій
Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» (Стаття 9), одним із видів природокористування на природоохоронних територіях є використання об’єктів природо-заповідного фонду використання в оздоровчих та інших рекреаційних цілях. Це можливе за умови дотримання природоохоронного режиму, встановленого цим Законом та іншими актами чинного законодавства.
Рекреація на природно-заповідних територіях та об'єктах є відтворенням у вільний час витрачених у процесі життєдіяльності (трудової, навчальної, побутової) розумових, духовних і фізичних сил людини, що здійснюється шляхом загальнооздоровчого, культурно-розважального і пізнавального відпочинку. Важливим напрямком рекреації в межах територій природо-заповідного фонду є екотуризм. Він об'єднує всі ті види туризму, які орієнтовані на довготривале збереження природного довкілля (зокрема, заповідних ландшафтів), формування інтелектуально-гуманістичного світогляду, налагодження гуманних стосунків з місцевим населенням та органами самоврядування, поліпшення фінансово-економічного благополуччя регіонів. Ці цілі екотуризму найбільш ефективно й повно реалізуються на рекреаційних територіях національних природних парків, біосферних заповідників, регіональних ландшафтних парків, ландшафтних заказників тощо.
Стратегічна мета екотуризму в межах природо-заповідних територій - це регламентована потребами збереження довкілля пізнавально-рекреаційна діяльність. Загальним правилом екотуризму в межах територій природо-заповідного фонду, що відрізняє його від "традиційного" екотуризму є наявність більш жорстких природоохоронних норм і правил поведінки, значно суворіших, чим на звичайних екотуристських маршрутах.
До установ природно-заповідного фонду України, які організовують і здійснюють екотуристську діяльність, відносяться національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, ботанічні сади, зоопарки, дендропарки. Серед них найбільшого розвитку екотуристська діяльність набула в національних природних і регіональних ландшафтних парках. Із цього погляду названі форми заповідання й природоохоронного природокористування є на даний час найбільш соціально-корисними й економічно вигідними.
Екотуристська екскурсійна діяльність у межах природно-заповідного фонду України становить собою різновид рекреаційної діяльності щодо організації подорожей, які не перевищують 16 годин (в межах світлої частини дня), тобто без ночівлі (без розбиття наметів, харчування), у супроводі фахівця-екскурсовода (гіда-екотуризму) за заздалегідь складеними маршрутами для ознайомлення з визначними місцями, пам'ятками природи, історії, культури, музеями тощо. Гід-екотуризму, який надає учасникам подорожі екскурсійно-інформаційні, організаційні та інші послуги повинен володіти фаховою інформацією про місцеперебування, визначні місця, об'єкти показу, а також мовою своєї країни чи мовою іноземних туристів або загальнозрозумілою для них мовою.
Пріоритетного значення також набуває такий вид агротуризму, як сільський зелений туризм, що здійснюється на територіях природно-заповідного фонду України в комплексі туристської діяльності сільських господарів та адміністрацій установ природоохоронних територій.
Як свідчить зарубіжний та вітчизняний досвід, екотуристська діяльність у межах територій природно-заповідного фонду може здійснюватися ефективно при забезпеченні наступних передумов:
    законодавче оформлення екотуристської діяльності;
    впровадження економічного механізму надання платних екотуристських послуг та створення їх якісного асортименту, залучення приватного сектора до екотуристської діяльності;
    створення сервісної рекреаційно-екотуристської інфраструктури, розробка (опис, нанесення на картографічну основу) і облаштування екотуристських маршрутів та екскурсійних екостежок відповідно до пейзажного різноманіття ландшафтів, організація рекламно-видавничої та інформаційної діяльності тощо.
Основним територіальним ресурсом екотуризму в світі є національні парки. Це одна найстаріших категорій природоохоронних територій. Перший у світі - Йєллоустонський національний парк, площею 888,7 тис. га був створений у 1872 році в США. Його створив уряд "для користування і на радість народу на всі часи у вигляді загальнонаціонального парку".
Національні природні парки - це території, призначені як для охорони природи так і для суспільного задоволення, але тільки тих його форм, які не пошкоджують і не руйнують природне середовище.
Вони виконують такі основні функції: природоохоронну, рекреаційну, освітньо-пізнавальну та науково-дослідну. Якщо парк розташований в освоєному людиною регіоні, то до його основних функцій додаються ще функції охорони культурних цінностей і господарська, так як підтримка і охорона культурних ландшафтів може здійснюватись тільки за допомогою ведення традиційного чи сучасного, екологічно обґрунтованого господарства.
Головна особливість функціонування національних парків - це поєднання охорони природи з рекреацією. Масове відвідування національних парків, навіть при суворому регулюванні потоків відвідувачів, негативно впливає на природний стан ландшафтів, створює загрозу нормальному функціонуванню природних екосистем. Іноді навіть незначне порушення екологічного балансу, особливо в результаті рекреаційного використання території, супроводжується негативними наслідками і незворотними змінами, падінням естетичності і руйнуванням ландшафту.
Територія національного парку розподіляється на функціональні зони, які відрізняються за цілями і, відповідно, режимами охорони і використання:
- заповідна зона, призначена для збереження в незайманому стані всього різноманіття природних комплексів та екосистем, рідкісних, реліктових та ендемічних видів флори і фауни. В ній можуть здійснюватися тільки наукові спостереження без порушення природного стану території. Відвідування її сторонніми особами заборонено.
- зона регульованої рекреації призначена для проведення екологічного виховання відвідувачів парку та науково-освітньої роботи. Саме тут відвідувачам надається можливість спостерігати максимально "дику", вилучену з господарського використання, природу. До цієї зони можуть бути включені і пам'ятки історії та культури.
- зона стаціонарної рекреації призначена для забезпечення потреб відвідувачів парку при мінімальному порушенні структури природних комплексів. У ній розміщуються об'єкти обслуговування відвідувачів: готелі, мотелі, кемпінги, заклади тривалого відпочинку і санаторного лікування. До цієї зони включаються, як природні комплекси - лісові, лучні, водні, так і населені пункти або їх частини, що мають відповідні якості: привабливу природну основу, цікаві етнографічні риси, зручні транспортні і пішохідні зв'язки. Зона включає в себе території, достатні для проведення короткочасного відпочинку відвідувачами парку (пікніки, прогулянки тощо), насадження загального користування (парки, сквери, пляжі), тут розміщуються необхідні об'єкти комунального призначення, здійснюється відповідний благоустрій цих територій.
- господарська зона виділяється з метою здійснення парком, як установою, господарської діяльності, спрямованої на виконання покладених на парк завдань. До неї відносяться, перш за все освоєні території з національними методами господарювання, обробки землі, збору врожаю, традиційними ремеслами, особливостями побуту, культури, пам'ятками архітектурних форм місцевих народностей, включаються об'єкти комунального призначення, сільськогосподарські виробничі комплекси, сільгоспугіддя національного парку та землі інших землевласників і землекористувачів, на яких ведеться традиційне сільське, лісове, рибне господарство тощо.
Таким чином, національний природний парк - це територія, яка сполучає у собі завдання охорони природи і можливості для всієї нації насолоджуватися перебуванням в унікальних куточках країни. Ця територія використовується таким чином і у таких екотуристських формах, які не пошкоджують і не руйнують природне середовище, не руйнують особливих якостей і цінностей цих заповідних територій.
На даний час більшість вітчизняних національних парків поки що обмежуються популяризацією атрактивних еталонів природи засобами екскурсійної діяльності, просвітницько-краєзнавчої роботи.
Особливе значення мають екскурсії маркованими еколого-освітніми стежками з короткостроковим відпочинком (без розбиття наметів і розкладання вогнищ) у спеціально облаштованих місцях належать до найбільш пріоритетного виду рекреаційної діяльності національних природних парках.
Влаштування в межах природоохоронних територій екологічних стежок і екотуристських маршрутів здатне вирішити два важливих завдання. По-перше, забезпечити відвідувачам національних природних парків та інших природоохоронних установ якнайповніше ознайомлення з її ландшафтами, цінними природними та культурними об'єктами тощо, а по-друге мінімізувати вплив рекреації на природне середовище заповідних територій. Останнє завдання має особливе значення, оскільки обмеження негативного впливу рекреантів на природне середовище можливе тільки при допустимих величинах рекреаційних навантажень. Екологічні стежки та спеціальні екотуристські маршрути (екотури) обмежують ці навантаження завдяки каналізації потоків рекреантів по території природоохоронних установ. При цьому зосередження основної маси відпочиваючих та туристів вздовж стежок та маршрутів вимагає особливо ретельного планування цих туристичних об'єктів.
Суб'єктами екотуристської діяльності на територіях установ, інших територіях та об'єктах природно-заповідного фонду є підприємства, установи, організації, громадяни, що користуються природними та соціально-економічними (історико-культурними) рекреаційними ресурсами територій природно-заповідного фонду при здійсненні підприємницької діяльності, пов'язаної з наданням рекреаційних послуг. Вони здійснюють свою діяльність за наявності відповідних ліцензій, дозволів (виданих у встановленому законом порядку) на спеціальне використання природних рекреаційних ресурсів у межах затверджених лімітів.