Копия Случайная новость

Екологічний туризм можна визначити як інтегруючий напрямок рекреаційної діяльності спрямований на гармонізацію відносин між туристами, туроператорами, природним середовищем та місцевими громадами, що реалізується через екологізацію всіх видів туристської діяльності, охорону природи, екологічну освіту та виховання.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



АНІМАЦІЙНИЙ ЕКОТУР частина 17

Анімаційний Екотур

C. Дмитрук, Екотур-інфо

Спеціальні комунікативні прийоми і техніки в анімації туристських ігор

Зворотній зв'язок у вигляді “Процесу на чесність”. Основним призначенням “процесу на чесність” надати групі можливість здійснити чесний зворотній зв’язок про те, як була виконано ігрове завдання, і дозволити туристам, не втрачаючи гідності, признаватися в порушенні правил. У більшості випадків “процес на чесність” працює як переривання.

Методика організації і проведення “процесу на чесність” полягає в тому, що кожному учаснику пропонується в достатньо безпечних умовах висловити свою згоду або незгоду з певними твердженнями на кшталт: “Я порушував правила і нікому про це не сказав”; “Я бачив порушення правил і нічого не зробив із цього приводу”. Ці твердження є базовими (Табл. 4.1.), за необхідності їх формулювання можна істотно розширити, наприклад: “Я не впевнений у тому, що правила не порушувалися жодного разу”; “Я упевнений, що всі інші учасники розуміють правила так само, як і Я”; “Я не був абсолютно чесний, відповідаючи на попередні питання”.

 

Зрозуміло, що якщо таких формулювань буде занадто багато (більше трьох), у туристів може виникнути враження, що аніматор намагається їх звинуватити і принизити (“потикати писком в багнюку”). Втім, таке відчуття у туристів виникне напевно, якщо основною метою аніматора буде примусити їх признаватися в нечесній грі. У результаті, аніматор може зіткнутися в кращому випадку з нерозумінням і опором, а в гіршому – із прямою агресією з боку групи.

Таблиця 4.1.

Основні підходи, аргументи та розуміння призначення правил у туристських іграх

Підхід до розуміння правил туристської гри

Основні аргументи, що використовують туристи

при прийнятті правил

при порушенні правил

Правила як обмеження особи (туриста).

Я не вважаю ці правила своїми, мене поставили перед фактом, що “буде так і так”, і не запитали, погоджуюсь з цим чи ні.

Якщо я порушую правила, які мене обмежують, тобто виходжу за рамки своїх обмежень, значить я – вільний, самостійний, сміливий, здатний ризикувати тощо.

Правила як складова частина туристської гри.

Я сам брав участь в обговоренні правил і прийняв їх як свої власні. Я свідомо вибрав грати в цю гру за цими правилами.

Якщо Я потрапив у пункт Б, але при цьому порушував правила – Я програв. Якщо під час гри Я змінив одні правила на інші – це означає, що Я грав не в ту гру, у яку вибрав грати спочатку, отже, Я – програв. Правила потрібні мені для того щоб чітко знати в яку гру Я граю, як і коли Я виграю.

Тому наголосимо ще раз, що призначення “процесу на чесність” і, отже, основне завдання аніматора є не “звинуватити туристів” і не “примусити туристів признаватися в порушеннях правил”, а створити достатньо безпечні умови, в яких вони могли б чесно і достойно (не втрачаючи власної гідності) повідомити один одному те, що вважають за необхідне.

Для цього “процес на чесність” можна організувати у такий спосіб. Аніматор пропонує учасникам з’ясувати, що в групі працює недостатньо ефективно і для цього виконати “процес на чесність”, запрошує туристів вишикуватися в коло, заплющити очі і не розмовляти. Доречно запропонувати туристам виконати декілька глибоких вдихів і видихів для того, щоб заспокоїтися і сконцентруватися. Важливо також створити атмосферу щирості, відвертості, рівності й, одночасно, захищеності кожного учасника і взаємної поваги. Це досягається відповідною акцентуацією учасників на те, що це коло їх команди, їх простір і їх захищена територія, і тут туристи можуть дозволити собі бути абсолютно чесними один з одним. Далі аніматор пропонує, в повному мовчанні й із заплющеними очима, піднести руку тим туристам, які під час гри бачили порушення правил і нічого про це не сказали. Це формулювання може бути конкретизоване пропозицією піднести руку туристам, що самі порушили правила і нічого про це не сказали. Незалежно від того, чи є підняті руки, чи немає, аніматору доречно подякувати туристам за чесність і попросити опустити руки. Цілком прийнятним у випадку, якщо були підняті руки, буде вказати їх число, можна також просто констатувати той факт, що є підняті руки. Після цього туристи можуть розплющити очі і вирішити, як діяти далі.

Зауважимо на наступні важливі аспекти виконання “процесу на чесніть”, ретельне дотримання яких забезпечує його ефективне проведення. Так, виконання глибоких вдихів і видихів, окрім функцій заспокоєння і посилення концентрації, також працює як переривання і переключення, що дозволяють учасникам зупинитися, вийти з ігрового процесу і подивитися на те, що відбувається, з боку. Заплющені очі й звертання на “ти” дозволяють аніматору говорити ніби “сам на сам” із кожним туристом. Витримка паузи у декілька секунд після пропозиції піднести руку надає туристам шанс чесно поглянути на себе і свої дії під час гри. Повідомлення туристам про кількість піднятих рук є чесним зворотнім зв'язком. Виключно важливо подякувати учасникам за чесність, за дозвіл і вибір бути чесним, за участь у “процесі на чесніть” і, зрештою, за участь у виконанні туристських ігор. Наприкінці виконання “процесу на чесність” аніматор, відповідно змінюючи темп розмови, посилюючи інтонацію, енергетику тощо, має обов'язково повернути туристів у “попередній” стан.

Після того, як “процес на чесність” завершено, важливо слідкувати, щоб група не зійшла до пошуків “винного”. Типові прояви цього можуть бути у провокаційних запитаннях туристів один до одного на кшталт: “А хто піднімав руку?”, “А хто бачив порушення? Я особисто ніяких порушень не бачив!”, “А що ми порушували?” тощо. У такому випадку аніматору доречно спрямувати розмову з “минулого” на “майбутнє”, і запитати туристів, чи є сенс продовжувати виконувати ігрове завдання таким чином. Тут може виявитися доречною розмова про гру на 100%. Підсумовує ці обговорення взаємне погодження групою своїх подальших дій.

“Процес на чесність” у тому вигляді, як він описаний вище, є виключно ефективним і дієвим інструментом, проте він також спричинює значне емоційно-психологічне навантаження на туристів. Тому використовувати його треба дуже обережно. Головною умовою успішного проведення “процесу на чесність” є наявність у аніматора відповідної фахової психолого-педагогічної підготовки та практичного досвіду проведення туристських ігор. Зазвичай аніматору доречно проводить “процес на чесність” не більше одного разу за гру. Якщо він не спрацював так, як очікувалося, то більш дієвим є не пробувати провести його заново, а застосувати відкрите обговорення чи інші комунікативні прийоми обговорення тих же питань.