Копия Случайная новость

Рекреационная деятельность охватывает различные виды занятий (туризм, физкультура, спорт, художественная самодеятельность, техническое творчество, коллекционирование и т.п.) с неодинаковой степенью физических, интеллектуальных и эмоциональных нагрузок.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



АНІМАЦІЙНИЙ ЕКОТУР частина 5

Анімаційний Екотур

C. Дмитрук, Екотур-інфо

Гра як цивілізаційний феномен людства

За висловом Огюста Конта: “…Гра є свого роду культурним актом творчості, створеним за своїми законами…”. Феномен ігри привертав до себе увагу мислителів, філософів, соціологів, психологів і педагогів упродовж усієї історії людства.

Філософсько-культурологічні та психолого-педагогічні підходи до ігри як до засобу взаємодії людини зі світом розробляли видатні мислителі минулого Арістотель, Платон, Ж-Ж. Руссо, Ф. Шиллер, Г. Спенсер, Дж. Локк, Я.А. Коменський, Г. Сковорода. Філософське трактування зародження й значення ігри як “інобуття”, що існує поза рамками добра й зла, розкрили у своїх працях Г. Гегель, І. Зязюн, М. Каган, П. Лавров, М. Семашко та ін.

Суспільно орієнтовані підходи до оцінки ігрової діяльності обґрунтували С. Шацький, Н. Крупська, Т. Цвелих, К. Фопель та інші. Творчі ігри соціального характеру у різних педагогічних аспектах розглядали А. Макаренко, В. Сухомлинський, В. Терський, І. Іванов, Л. Коваль. Етнічні особливості ігри та ігрової взаємодії відображені О. Духновичем, Г. Волковим, І. Нечуєм-Левицьким, Л. Федоровою. Ігри, що розвивають інтелектуально-пізнавальні здібності школярів, досліджували В. Барахсанов, І. Звєрева, Р. Жуков, В. Рибальський, Л. Фрідман та ін.

 

Із сучасних досліджень творчої ігрової діяльності як комплексного засобу, що може спонукати студентів і старшокласників до самоаналізу, самооцінки й саморозвитку, найбільш ґрунтовними є науково-методичні розробки І. Іванова, Л. Коваль, О. Газмана, В. Караковського, Л. Куликової, С. Шмакова та ін.

Слова “гра”, “грати” в українській мові надзвичайно полісемічні. Більшість енциклопедичних словників визначають термін “гра” як особливий вид діяльності, головною метою якої є власне сам процес. Так, новий тлумачний словник української мови витлумачує термін “гра” у як специфічну активність людини – дія за зазначенням грати – забава, забавка, ігрище, гулянка, розвага, заняття для дітей. Також досить часто слово “гра” вживається в переносному значенні, наприклад “гра долі”, “гра природи”, “гра словами” (гра словами або каламбур – жарт, побудований на вживанні різних за значенням слів однакового звучання). Термін гра також може вживатися для означення ряду явних або прихованих дій, спрямованих до певної мети – гра на біржі, інтрига, таємний задум, шпигунські ігри тощо.

Термін “грати” найчастіше вживається в значенні розваги – грати в гру, грати один з одним, грати в футбол, в шахи тощо. Інше поширене значення слова “грати” – це виконувати якийсь музичний твір на певному інструменті, або виконувати певну роль у п'єсі, виставі. Досить часто його вживають і для передачі особливої яскравості й краси природи, наприклад “сонце грає на воді”, “хвиля грає” та ін. Слово “грати” також може відтіняти цілий спектр дій людини та передавати відношення до них: удаваність – “грати комедію”; роздратування – “грати на нервах”; ризик – “грати з життям”; легковажність “грати з вогнем”, “грати з людьми” тощо (В. Яременко, О  Сліпушко, 1999).

Як уже зазначалося упродовж життя кожна людина виконує-грає різноманітні соціальні ролі: учасника чи організатора виробничого процесу на роботі, дбайливого господаря вдома, уважного чоловіка й батька, люблячої дружини і хорошої господині в сім’ї; покупця, взаємно ввічливого з продавцем в магазині; цікавого співбесідника у гостях тощо. Таким чином кожна доросла людина має виконувати певну роль у суспільстві, яка, зазвичай, стає її громадським обов'язком. Проте розважальні ігри також займають належне місце в суспільному житті. Відповідно до свого віку людина грає в різні спортивні ігри, емоційно вболіває за улюблену команду тощо. Під час ігор людина не лише відпочиває та розважається, а й навчається, виховується, займається творчістю, виробляє тактику ігри, обстоює власні погляди, сперечається, аналізує, впадає у розпач, тішиться тощо.

Таким чином гра може бути включена у будь-який вид людської діяльності. Цю її особливість суспільство завжди використовувало як засіб трудових процесів, військової справи, пізнання, навчання дітей і дорослих та ін. Однак зауважимо, що спеціальними дослідженнями доведено, що ігри дітей та ігри дорослих – це кардинально різні ігри (Л. Галіцина, 2005). Головна відмінність між ними полягає в тому, що в дітей гра, навчання, виховання, праця складають єдине ціле, а в дорослих це, зазвичай, окремі види діяльності, при чому праця і гра часто є антитетичними. Тут варто відзначити, що за допомогою спеціальних навчальних ігор можуть бути створені такі умови, коли дорослі можуть грати щиро так, як діти, в них обов'язково поєднуються гра, наукова ерудиція, праця, фаховий й життєвий досвід.

Доросле життя також не позбавлена ігри, про це пише Э. Берн у своїй праці “Ігри, у які грають люди. Люди, які грають в ігри”. Звичайно ж, гра отримує іншого характеру, але від цього не втрачає своєї сутності. У дорослому житті це потужний захисний інструмент, що дозволяє вирішити завдання самозбереження, ефективний спосіб профілактики стресу або післястресового стану. В остаточному підсумку гра є активним початком – джерелом активного розвитку, що по своїй суті спрямований на те, щоб не дати людини, суспільству культурі, та й усьому світу застигти в нерухомості. Вона є причина й фактором розвитку людської цивілізації. Образно кажучи, наукові теорії ігри – це квінтесенція цивілізаційного розвитку людства, його філософської й психолого-педагогічної думки. Ознайомимося з основними із них.