Копия Случайная новость

Етнотолерантна (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua

Поиск



Орієнтування як географічне явище #1

Орієнтування – феномен геопросторової інтелектуальної та рухової активності людини


Ксенія Мішалова

Екотурінфо

Частина 1. Орієнтування як географічне явище #1

Орієнтування.

Велика Радянська Енциклопедія дає наступне визначення слову «орієнтування»: «…Ориентирование: на местности, определение своего местоположения относительно сторон горизонта с помощью компаса, карты или аэроснимка. Приближённое Ориентирование возможно по местным ориентирам (естественным и искусственным), положению Солнца, Луны, звёзд, а также с помощью радио-, световых и звуковых сигналов; вид спорта, включающий различные соревнования в скоростном Ориентирование и передвижении на местности с использованием крупномасштабной карты и компаса. Различают три вида соревнований по Ориентирование: спортсмен в определённой последовательности отыскивает на местности контрольные пункты (КП), местоположение которых нанесено на карту, получаемую на старте, самостоятельно выбирает путь между ними; спортсмен передвигается по размеченной трассе и, встречая КП, определяет, отмечает на карте их местонахождение (на карте трасса не обозначена); из отмеченных на карте КП спортсмен выбирает для нахождения такое их сочетание и количество, которое позволяет ему набрать максимальную сумму очков за контрольное время.

Соревнования бывают личные, лично-командные и командные, могут проводиться в дневное и ночное время; спортсмены передвигаются бегом, на лыжах, велосипедах, мотоциклах, лодках и др. (в зависимости от условий соревнований). Длина дистанции: до 30 км для мужчин, до 15 км – для женщин….» [ 1].

 

Вміння та навички орієнтування на місцевості використовувалися ще з часів Стародавнього Світу. Це і не дивно, адже знання та практичне вміння правильно визначити своє місцезнаходження та подальший напрямок руху були необхідною складовою повсякденного життя як вояк, так і простих людей: збиральників, мисливців тощо. Однак огляд історичних фактів розвитку та застосування навичок орієнтування починають зазвичай з військових змагань у країнах Північної Європи. Саме тоді зароджується орієнтування, як елемент спеціалізованої підготовки вояків до дій в умовах дезінформованості.

Спортивне орієнтування. Якщо казати про походження орієнтування як виду спорту, то його прийнято відносити до кінця XIX століття, коли почали проводитися змагання між військовими гарнізонами Швеції, Норвегії та Великобританії. Проте подібні змагання набули більшої популярності серед громадськості, аніж серед військових.

Досліджуючи питання про дату виникнення спортивного орієнтування то необхідно зазначити, що офіційна дата, коли були проведені перші змагання зі спортивного орієнтування для аматорів досі є предметом дискусії. За те, щоб називатися батьківщиною спортивного орієнтування змагалися і змагаються Норвегія та Швеція. Довгий час вважалося, що саме в курортному містечку Сальтшебадені 25 березня 1919 р. відбулися перші масові змагання з орієнтування. Перші не тільки в Швеції, але й в усьому світі. Проте офіційною датою народження орієнтування вважається інший день – 13 травня 1897 р., коли біля норвезького міста Бергена спортивне товариство "Турференінг" організувало перші змагання в бігу з картою і компасом. Але шведи, затверджуючи свій пріоритет, наводять дані про те, що ще раніше, в 1845 р. генеральний штаб Швеції налагодив випуск нових топографічних карт великої точності, за допомогою яких орієнтуванню навчалися військовослужбовці. Армійські заняття практичною топографією призвели до перших змагань в 1893 р., метою яких було "дістатися до фінішу в умовах незнайомої місцевості". Як би там не було, але століття спортивного орієнтування відзначалося в 1997 році.

Приблизно на початку ХХ століття з орієнтуванням познайомилися і фіни. Починаючи з 1906 року проводилася традиційна естафета Оулу-Хельсінки, організована таким чином, що учасникам, щоб дійти до фінішу, потрібно було користуватися картою.

Масового характеру змагання набули лише в 30-і роки ХХ століття, в першу чергу в Скандинавських країнах. Збільшується кількість змагань, які проводяться окремо для спортсменів-початківців, для досвідчених спортсменів; впроваджується розподіл за віковими групами; вводяться в практику нові види орієнтування – нічні, марафонські, естафетні; змагаються навіть на мотоциклах, велосипедах, моторних човнах, байдарках тощо. Регулярно починають проводитися курси для підготовки організаторів, суддів, начальників дистанцій, тренерів. Орієнтування широко впроваджується в систему фізичного виховання в школах, вищих навчальних закладах, армії. Видається популярна і учбова література з даного предмету.