Копия Случайная новость

Етнотолерантна (її ще можна назвати етногеоекологічною) виявляється у повазі інтересів місцевих жителів. Це перш за все шанобливе ставлення до місцевого населення, збереження традиційних систем природокористування, повага та дотримання місцевих законів і звичаїв, а також внесок туризму в соціально-економічний розвиток даної території.

Контакты

04111 Украина г.Киев ул.Салютная 1-Б оф.172
Телефон офиса:
тел. (044) 599-5332
тел. (044) 227-8149
Телефон-факс:
тел.факс. (044) 400 -9541
Наши сайты:
www.ecotour.com.ua
www.team.biz.ua
www.animatour.com.ua
www.aat.ecotour.com.ua
www.info.ecotour.com.ua
www.quest-space.com.ua
Наша почта:
tkv@ecotour.com.ua
info@ecotour.com.ua
Задать вопрос:
skype: ecotour.tkv
icq#: 607512241

Поиск



Шляхами Феофанії

Центр Командної Взаємодії «Еко Тур»

спільно з КНУ ім. Тараса Шевченка презентує

Туристські маршрути міста Києва


Автор магістр географії рекреації та туризму

Максименко Даша

М

Маршрут екологічної стежки по території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва «Феофанія» складається з трьох частин, які відповідають двом тематикам: релігійній та природній. Спочатку туристи будуть ознайомлені з історією Свято-Пантелеймонського жіночого монастиря, далі екскурсантів знайомлять з природою садово-паркового комплексу «Феофанія» і заключною частиною є відвідування джерела великомученика Пантелеймона, та купання (по бажанню) у купелі. Також на території самого паркового комплексу знаходяться святі джерела Михайла та Миколая. Окрім зазначеного передбачається зупинка для самостійного ознайомлення із внутрішнім убранством Свято-Пантелеймонівського собору, центральною парковою ділянкою та зупинка для годування качок.

П

Протяжність стежки 4, 9 км Стежка містить 12 оглядових точок-зупинок та 13-ї, що позначає закінчення екскурсії. Орієнтовний час для проходження стежки 2,5 – 3 години. Речі, що необхідно мати при собі екскурсантам: зручне взуття, довгі спідниці та хустка (для жінок), пляшки для святої води.

Початок Точка 1 Початковою точкою маршруту слугує арка, що знаходиться на вулиці Академіка Лебедівського, та слугує входом до монастирного комплексу Святого Пантелеймона.

Б

Біля даної арки розташовується зручна автостоянка, на яку і будуть привозити туристів на автобусах. За даними документів щодо «Реконструкції та благоустрою парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Феофанія» даний вхід зазначається як «вхідна група №2». На південний-схід від міста Києва, убік від Васильківського тракту, верстах у семи від пригорода Києва - Деміївки, у чотирьох верстах від пустелі Голосіївської, у п'ятнадцяти верстах від Києво-Михайлівського монастиря, розташоване стародавнє урочище - "лазарівщина". Урочище це - частиною рівне, частиною гористе, а частиною прорізане ярами, тепер покрите густим лісом. В XVI столітті Лазарівщина належала Печерському монастирю, потім стала власністю митрополитів Київських- Петра Могили (1632- 1647 рр.) і Сильвестра Косова (1647-1657 рр.); останній подарував її своєму домашньому чиновникові Ширховському, від якого вона перейшла у власність Софійського монастиря. У 1776 р. вона була відібрана в скарбницю. У 1800 р. лютого 12 числа визначений був вікарієм Київським, єпископом Чигиринським, Феофан Шиянів (1800- 1807 рр.), - він же був призначений і настоятелем Михайлівського монастиря. У тому ж році єпископ Феофан почав справи в Київській Казенній палаті про відвід преосвященному настоятелеві Киево-Михайлівського монастиря з казенних володінь місця для заміського архієрейського будинку й угідь, які по Найвищому указу від 18 грудня 1797 року покладені монастирям і архієрейським будинкам. Правлячий Сенат указом від 28 квітня 1802 року наказав Київській Казенній палаті, за згодою управлінця громадською частиною військового губернатора А. С. Фенша (з 1800 по 1803 р.), на прохання єпископа Феофана, відвести у володіння преосвященному настоятелеві Михайлівського монастиря, вікарієві Київському, землі й угіддя, між якими було й обране преосвященним Феофаном пасічне місце, що лежить в урочищі Лазарівщине . Як тільки було прийнято таке рішення Правлячого Сенату, преосвященний Феофан у Лазарівщині,- на найвищому пагорбі, площа якого тепер по довжині має 250 сажнів, а завширшки 107 сажнів,- почав будувати храм на честь чуда. З 1861 року починається поступовий розквіт Феофанії. З цього часу й до революції у Феофанії зведено 4 храми: дерев'яна церква Чуда Архангела Михайла, храм Усіх Святих, кам'яний храм Володимирської ікони Божої Матері, а також собор Святого Пантелеймона. Особливої уваги заслуговує діяльність о. Ірінарха, який без усяких засобів почав керування Феофанією по смерті ігумена Воніфатія; але за тридцять років керування не тільки привів усі будівлі у Феофанії в благопристойний вигляд, а навіть і зібрав значний капітал. А в перші роки важко доводилося батькові Ірінарху. "В одну зиму,- розповідає він,- коли снігом занесло всі дороги у Феофанію, після трапези поклонився я братії й говорю: от, братії, сьогодні нас Бог наситив, а на завтра немає ні хліба, ні елею, ні грошей на покупку; що буде, знає один Бог". Розійшлися ми все по келіях. Залишок цього дня й ночі присвятили келійним молитвам. На інший день вийшов я з келій у монастирський двір і чую в лісі понукання коня. Хто б це міг приїхати, роздумую я. А це приїхав боголюбитель із Києва, привіз із собою для братій ще теплі булки й грошей 25 рублів. Поїли ми, завдяки Бога й доброї людини. Слава Богу за всі!" Часто повторює тепер батько Ірінарх це славослів'я Господу, і зворушливо чути ці слова старця- схимника, на своєму довгому столітті, що пережив чимало прикростей і радостей. Прикрості вже забуті, а радість тішить дні старця. Дай, Господи, нашим обителям побільше трудівників, подібних батька ієросхіігумену Ірінарху. До початку ХХ століття у Феофанії залишилося тільки 3 храми. За період з 1905 по 1912 роки на території Феофанії був побудований Пантелеймонівський собор, який на сьогоднішній день є пам'ятником архітектури. Будівництвом храму займався єпархіальний архітектор Е.Ф. Єрмаков. Будинок був виконаний у біло-рожевій гамі, в архітектурі превалювали строгі пропорції, які вдало гармоніювали з горбкуватою місцевістю. Доля храму склалася трагічно, тут прийняли мученицьку смерть іконописці, які розписували стіни храму й відмовилися завершити роботу з наказу червоноармійців, сам храм був зруйнований. 26 лютого 1915 р. скит Феофанія підноситься в самостійний спільножитний Свято-Пантелеімонівський монастир, настоятель якого обирається з числа чернечої братії.З приходом радянської влади монастир терпить утиски і гоніння. У 20-х рр. ХХ ст. на території Феофанії розташовується дитячий будинок, пізніше агрошкола. У вересні 1930 р. усі чотири храми обителі були закриті. Усі будівлі із скотинячими і пташиним дворами були передані сорабкоопівському господарству і профспілковій школі.Монастир припинив своє існування.З 1961 г. усі будівлі і територія монастиря переходить в розпорядження Інституту механіки АН УРСР, співробітники якого проводили у будівлі собору різні експерименти, в т. ч. з вибухами спрямованої дії.20 травня 1990 р. знівечена будівля Собору була повернена Церкві і першим його настоятелем був призначений архім. Серафім (Дем’янів), нині єпископ Яготинський, вікарій Київської митрополії. З 2002 р. скит Феофанія став самостійним спільножитнім монастирем, з числа сестер була обрана ігуменя Єлисавета (Андреєва).У 2005 р. побудован чернечий корпус з будинковим храмом на честь дива Архістратига Михаїла з дзвіницею. 22 червня 2003 р. після 73-річного запустіння відбулася передача храму Усіх святих монастирю. Після Божественної Літургії духовенство і сестри монастиря на чолі з настоятелем архім. Серафимом пішли хресним ходом до церкви Усіх Святих, де відслужили перший молебень. Там були присутніми прихожани і гості, в т. ч. і Людмила Олександрівна Янукович, при безпосередній підтримці якої і здійснилася передача цього храму, а також уповноважений з прав людини Ніна Іванівна Карпачова і представник Київської міської держадміністрації Ірина Євгеніївна Голубєва. Напівзруйнований і знівечений храм повністю реставрується, розписаний і освячений 16 травня 2009 р.

Т

Точка 2 Храм Святого Пантелеймона Будівництво храму, який пізніше отримав ім'я Святого Пантелеймона, починається на території Феофанії на початку 20 століття. Спочатку собор хотіли назвати на честь Чуда Святого Архистратига Михаїла, але у зв'язку з тим, що у Феофанію приїжджала велика кількість віруючих, які молилися в пам'ять про Святого великомученика Пантелеймона, храм було освячено на його честь. Необхідно відзначити, що Пантелеймон шанується Православною церквою, як цілитель й покровитель воїнів. Максиміан, який керував Нікодимією, де народився й жив Пантелеймон, стратив сотні віруючих. Не оминула ця доля й Пантелеймона, який не побажав зректися православної віри. Його всіляко катували, врешті-решт, кинули на розтерзання хижаків. Як свідчить переказ, леви не тільки не намагалися напасти на нього, але й всіляко лащилася до нього, намагаючись торкнутися руки. Потім святому відрубали голову, а з рани замість крові потекло молоко. Коли ж тіло Пантелеймона кинули в багаття, то після спалення воно залишилося неушкодженим. Великомученика Пантелеймона було зведено у ранг святих завдяки вірному служінню Богові та численним зцілення під час епідемій та мору. Хоча у страшні для православної церкви 20-30-ті роки 20 століття Свято-Пантелеймонівський храм частково уцілів, то під час Другої Світової війни він зазнав мінометного обстрілу. При обороні Києва під куполами розміщувалися вогневі точки. У післявоєнні роки на території храму споруджено експериментальні майданчики Інституту Механіки Академії Наук УРСР. Було розібрано кутові голови, а внутрішній простір собору перетворено на багатоповерхове приміщення, щоб було зручно проводити експерименти з вибухами направленої дії. Всередині храму розміщувалися металеві конструкції, труби різної довжини, замість колись гарного мозаїчного полу встановлено залізничне полотно. Об'єкт відносили до категорії підвищеної таємності, про це красномовно свідчить той факт, що співробітникам, які працювали на різних поверхах, було категорично заборонено зустрічатися один з одним.

Т

Точка 3 Раніше на даному місці знаходився храм Володимирській іконі Божої матері. Але у 60-ті роки минулого століття він був знесений радянською владою як об’єкт релігійного культу. Нині тут встановлено лише пам’ятних хрест,що було освячено архімандритом Серафімом 7 липня 1999 року, про що свідчить напис біля підніжжя хреста.

Т

Точка 4 З четвертої оглядової точки відкривається вид на перший з чотирьох ставків парку. Тут гіду слід розповісти про історію вже заповідного урочища. Масив розташований на одній з ділянок Київського лесового плато на межі двох ландшафтних зон — Лісостепу і Полісся. Найвиразніший елемент рельєфу — Феофанійська балка, долиною якої протікає струмок Віта. Схили балки круті, в них розкриваються породи харківської свити, піски полтавської свити, строкаті та бурі глини, дренуються ґрунтові води. Найвища абсолютна відмітка — 189 м. азва — "Феофанія" — грецького походження, дослівно — "Богоявлення". Після війни скит перейшов у власність Академії наук УРСР, котра розмістила в монастирських спорудах лабораторії, а землі відповідно до Постанови Ради народних комісарів УРСР від 22 серпня 1944 р. були передані їй в безстрокове користування для організації наукових робіт із лісознавства. Цього ж року лісовий масив Феофанія площею 150 га був також переданий Академії наук України, де було створено дослідне лісництво "Феофанія", а у центральній частині урочища розташована експериментальна база (подекуди засаджена плодовими та декоративними культурами). У 1948 р. згідно з Постановою Ради міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) урочище віднесено до винятково цінних лісонасаджень, які підлягають особливій охороні. У 1972 р. лісовий масив дослідного лісництва "Феофанія" разом зі штучними садовими насадженнями експериментальної бази Академії наук України (150 га) отримав статус заповідної території в ранзі парка-пам'ятки садово-паркового мистецтва республіканського значення, а в 1990 р. — загальнодержавного значення. Така категорія не відповідала стану території, на якій були відсутні справжні паркові насадження, а основну площу займав масив корінного широколистяного лісу з типовим рослинним покривом і високою участю вікових дубів. Проте на той час, коли урочище "Феофанія" входило до південної частини зеленої зони м. Києва, віднесення його до об'єкта природно-заповідного фонду України відіграло позитивну роль у збереженні цінного лісового масиву. З 1992 р. парк підпорядкували Державному заповідному господарству "Феофанія" НАН України. Слід зазначити, що урочище "Феофанія" разом з іншими цінними природними територіями м. Києва (Голосіївський ліс, Лиса Гора, Конча-Заспівське лісництво та ін.) з 1995 р. увійшло до складу регіонального ландшафтного парку (далі РЛП) "Голосіївський". Оскільки останній був створений в числі перших РЛП на Україні, мав статус об'єкта місцевого значення і існував формально (без дирекції), урочище "Феофанія" умовно входило до зони регульованої та стаціонарної рекреації РЛП, зберігаючи свій вищий статус — парка_пам'ятки садового-паркового мистецтва загально-державного значення. При цьому цей статус не задовольняв потребам заповідного режиму, насамперед у лісовій частини урочища. У 2003 р. було розпочато реконструкцію паркової частини массиву "Феофанія", зокрема будівельні роботи, що викликало цілу низку дискусійних питань щодо невідповідності природно_ заповідного статусу цієї території, який не забороняв втручання у природну екосис_ тему широколистяного лісу. Академік К. М. Ситник наголосив на необхідності дотримання такого заповідного режиму, який би запобіг втручанню у природні процеси одного із найстаріших лісових масивів м. Києва, що відіграє надзвичайно важливу екологічну роль. Упродовж 2004 р. проводилася реконструкція зони відпочинку навколо ставків з облаштуванням каналізації, водопостачання, альтанок, фонтанів, прокладенням мощених доріжок, облицюванням берегів тощо. Нещодавно побудовано контрольно пропускний пункт з автостоянкою. У центральній частині на місці колишніх садків (площа 16 га) розбудовано новий парк за сучасними принципами ландшафтного будівництва (елементи ландшафтного та регулярного стилів) з використанням формового розмаїття високодекоративних рослин. З 2007 р. державне заповідне господарство "Феофанія" НАН України перейменоване на "Садово_парковий комплекс Національної академії наук України". Нині урочище "Феофанія" є унікальним заповідним масивом зеленої зони столиці України, який поєднує природний ліс та парк — зразок садово_паркового мистецтва XXІ століття. Охорона лісового масиву за статусом парка_пам'ятки садового паркового мистецтва відіграла певну позитивну роль у збереженні його біоти. Проте для реальної охорони біорізноманіття природних ценозів та популяцій рідкісних видів біоти наразі потрібно, насамперед, зберегти екосистемне різноманіття урочища "Феофанія", природну структуру широколистяних лісів урочища, взаємо_ зв'язки її компонентів. Це можливо лише за умови обмеження різних видів господарської діяльності, регулювання рекреації та дотримання природоохоронних норм.

Т

Точка 5 Дорога йде вздовж східного берега ставка №1 переходячи на західний ставка №2, де знаходиться весільна альтанка. Зупинка передбачена у самій альтанці або на берегу біля неї. Тут відкривається вид на східну части центру парку разом з його декоративним флористичним оздобленням. На північній границі ставка розташований невеличкий кам’яний японський садочок. І саме даний парк будо обрано як перший весільний парк у місті Києві. Саме тут, у даній альтанці вже проходять перші весільні церемонії. Нині даний проект лише розпочав свою діяльність, просте планується й подальша розробка ескізів прикрас парку. Згодом планується побудувати навіть власну капличку. Коштує даний проект 1 млн грн. В цілому даний захід вже починає набувати популярності у майбутніх молодят. Якщо подивитись на північний берег ставка, то можна побачити приклад ландшафтного дизайну парку – японський сад. У прадавніх японських літописах VIII століття нашої ери виявлена історична інформація про перші у Японії незвичайні сади. Імператор Кейко, що правив в I сторіччі християнського літочислення, пишався садом свого палацу. Перші сади були придворними й лише згодом передавалися храмам. З декількох тисяч поем народного епосу значна частина - це розповіді про рослини. Дійсно, японський сад - це поезія… Природа завжди була головною темою японської літератури, тому що вона викликала емоційний захват і поетичне натхнення. Будь-який японський сад містить у собі п'ять компонентів, один духовний і чотири матеріальні, це ідея (або сюжет), камінь, вода, рослина й архітектурна елементи. Вода - обов'язкова приналежність японських садів. З одного боку, вона - дзеркало світу, втілення спокою. З іншого боку - символ вічного руху, плинності, постійних змін. Це може бути водойма або водоспад. На нашій території це власне цілий ставок. Іншим неодмінним елементом садових пейзажів є камені. Вони врівноважували природні стихії дерева й води. У композиції японського саду використовувалися штучні гірки з каменів без застосування рослинності. Рослинам приділяється особлива увага. Тут такий принцип: чим менше сад, тим більше компактні рослини повинні в ньому рости. Обов'язковим для японського саду є аромати троянд, магнолій, бузку, гліцинії й ін.

Джерело святого Миколи

Т

Точка 6 Джерел тут декілька: святого Михайла, святого Миколи. Місцеві жителі кажуть, що джерел було більше, але їх останнім часом засипали. За бажанням можна набрати цілющої води з джерел. Вона є досить прохолодною, проте на диво дуже смачна. Багато місцевих мешканців ходять сюди просто набирати її в бутилі для повсякденного вживання,оскільки вірують у її цілющі властивості.

Фауністичний світ Феофанії

Т

Точка 7 Шлях триває від святих джерел до спеціального спуску до води ставка № 3 на східному березі. Зупинка розрахована на декілька хвилин просто погодувати качок та трошки відпочити. Отримати задоволення.

Т

Точка 8 Шлях проходить вздовж третього та четвертого ставка після якого (між тертім та четвертим) група звертає на західну сторону ставка № 5. Кінцева точка знаходиться на самій південній точці каскаду ставків. Основною тематикою розповіді є фауністичний світ Феофанії.

Т

Точка 9 На захід від озера по лісовій стежці необхідно буде піднятись вгору та вийти за межі огорожі паркової зони. Так група вийде на найвищу точку, звідки відкривається чудовий вигляд на каскад озер в лісовому оздобленні.

Т

Точка 10 Екскурсійний шлях проходить по лісовим стежкам й виходить знову до центральної частини парку. Під час проходження даної частини маршруту екскурсантів ознайомлюють з різними видами рослинності, що ростуть у даній частині лісу і в залежності від пори року та місця їх потенційного розташування. Для цього необхідно володіти ботанічними основами.З даної оглядової точки відкривається вид на всю декоративну частину Феофаніївського парку-пам`ятки садово-паркового комплексу.

Т

Точка 11 Кінцевою точкою є джерело Святого Пантелеймона та Слбози Божої матері. Шлях триває через весь парк по західній його окраїні і переходить у стежку, що нас привела від собору до парку, але потім звертає на захід на перехресті і вже по лісу йдемо до джерела, де можна набрати святої води.

Т

Точка 12 Шлях йде по тій самій стежці. Кінцевою точкою є купель Святого Пантелеймона, де кожен охочий може викупатись. Купатися у купелі необхідно наголо. Треба зануритись три рази у воду, вийти і три рази перехреститись. Поруч знаходиться Скит. Облаштував його тут Вікарій Серафім в 1861 році, який в 1901 році став гуртожитним. Він служить місцем поховання для братій Михайлівського монастиря. У цьому скиті встановлене незгасне горіння єлею в лампадах і невсипуще читання Псалтирів. При ньому є архирейскі покої для Чигиринських вікаріїв і странноприїмниця.

Продивитись фото стежки "Шляхами Феофанії"

 
  • images/stories/recreat1/01.jpg
  • images/stories/recreat1/02.jpg
  • images/stories/recreat1/03.jpg
  • images/stories/recreat1/04.jpg
  • images/stories/recreat1/05.jpg
  • images/stories/recreat1/06.jpg
  • images/stories/recreat1/07.jpg
  • images/stories/recreat1/08.jpg
  • images/stories/recreat1/09.jpg
  • images/stories/recreat1/10.jpg
  • images/stories/recreat2/011.jpg
  • images/stories/recreat2/012.jpg
  • images/stories/recreat2/013.jpg
  • images/stories/recreat2/014.jpg
  • images/stories/recreat2/015.jpg
  • images/stories/recreat2/016.jpg
  • images/stories/recreat2/017.jpg
  • images/stories/recreat2/018.jpg
  • images/stories/recreat2/019.jpg
  • images/stories/recreat2/020.jpg
  • images/stories/recreat3/021.jpg
  • images/stories/recreat3/022.jpg
  • images/stories/recreat3/023.jpg
  • images/stories/recreat3/024.jpg
  • images/stories/recreat3/025.jpg
  • images/stories/recreat3/026.jpg
  • images/stories/recreat3/027.jpg
  • images/stories/recreat3/028.jpg
  • images/stories/recreat3/029.jpg
  • images/stories/recreat3/030.jpg
  • images/stories/recreat4/p009.jpg
  • images/stories/recreat4/p031.jpg
  • images/stories/recreat4/p032.jpg
  • images/stories/recreat4/p033.jpg
  • images/stories/recreat4/p034.jpg
  • images/stories/recreat4/p035.jpg
  • images/stories/recreat4/p036.jpg
  • images/stories/recreat4/p037.jpg
  • images/stories/recreat4/p038.jpg
  • images/stories/recreat4/p039.jpg
  • images/stories/recreat4/p040.jpg
  • images/stories/recreat5/p041.jpg
  • images/stories/recreat5/p042.jpg
  • images/stories/recreat5/p043.jpg
  • images/stories/recreat5/p044.jpg
  • images/stories/recreat5/p045.jpg
  • images/stories/recreat5/p046.jpg
  • images/stories/recreat5/p047.jpg
  • images/stories/recreat5/p048.jpg
  • images/stories/recreat5/p049.jpg
  • images/stories/recreat5/p050.jpg
  • images/stories/recreat6/p051.jpg
  • images/stories/recreat6/p052.jpg
  • images/stories/recreat6/p053.jpg
  • images/stories/recreat6/p054.jpg
  • images/stories/recreat6/p055.jpg
  • images/stories/recreat6/p056.jpg
  • images/stories/recreat6/p057.jpg
  • images/stories/recreat6/p058.jpg
  • images/stories/recreat6/p059.jpg
  • images/stories/recreat6/p060.jpg